Іванко-Нечемнота

Далеко чи близенько, вдень чи зраненька гуляла киця Багіра ланами та луками. Іде пісеньку співає- муркоче. Раптом чує ніби хтось плаче. Дивиться, а на галявині сидить на пеньку Корівка мукає-ридає.

— Моє шанування, пані Корово!Чи у Вас горе-біда яка трапилася? Чому так побиваєтеся?

— О, люба кицю, як же мені не плакати?! Як до нашої бабусі онук Іванко приїхав. Я так зраділа, що молочком його почастую! Та тільки бабуся з хати, він глечик молока перевернув на пані Свиню, сметаною пана Півня обмастив. Бігає по дворі, кричить: «Я снайпер!». І почав камінням жбурляти у всіх, хто на очі попадав. А мені дісталося більше за всіх камінням по бокам. Всі порозбігалися, поховалися. Навіть пан Сірко з будою до лісу дременув, бо Іванко-Нечемнота грозився йому хвоста підстригти.

— Не плачте, пані Корівонько, я вам допоможу. Ви йдіть поки в місто де всім раді, де  у будинках-віллах веселі Корівоньки живуть. Там добрим  коровам дуже раді. А я поки візмуся за виховання цього розбишаки. А Вам — добрий путь! — побажала киця.

Розпрощалися та подалися в різні сторони. Пані Корова до сестер корів  на радісні вілли, а киця Багіра до бабиної садиби.

Тілки на подвір’я зайшла як з гуркотом розчинилися двері, кури вискочили з них та кинулись в різні боки напівобскубані, аж пір’я їх за ними курилося. Навкруги все розкидано, переламано.

— А дожену тебе, Кура, не втечеш! — кричить Іванко та несеться щодуху, навіть кицю не помітив. А вона йому лапку наставила перечепився хлопець, та й впав у ночви з водою. Підвівся, вода з нього стікає, а він злим оком на кицю поглядає.

— Ой як ти, Іваночку, гарно пірнаєш! Наче акваланг бульки пускаєш!

— Ну кицька, я тобі зараз задам, — процедів крізь зуби Нечемнота, піднімаючи каменюку щоб у Багіру поцілити, та вона наставила на нього свого чарівного кігтика. Він так і зацепенів.

— Що ти зі мною зробила, відпусти! Бо я тобі…

— Що? Що ти мені?

— Йой як ніжки терпнуть, ручки мої як камені… пролопотав та розплакався — Багірочко, пробач, відпусти-ииии.

— Нумо припини скиглити. Слухай, мої чари зникнуть, як будеш ти чемний та ввічливий. Всюди лад наведеш та й у всіх кого образив пробачення попросиш. А як тільки щось погане замислиш, враз закам’янієш.

— Я зрозумів, пробачте мені.

Чари зникли, кинувся хлопчик все порядкувати, тварин та птаство додому повертати. Навіть пану Сірку буду з лісу поміг донести. Втомився.

— Мені б попоїсти, сили набрати.

— Та ти ж молоко перекинув!..

— О тільки не молоко з його огидною пінкою. Не люблю молочного, аби все воно зникло, той не сумував би.

— Добре, буде по твоєму, — сказала киця Багіра та сяйвом свого чарівного кігтика сховала все молоко в далекі комори за моря та океани.

Підбіг Іванко до столу, схопив булочку, а вона як полова, вкусив шоколадку, а там сама гіркота, до палюшок — саме борошно сиру та сметани нема.

— Багіро, що ж це таке?! Жодна страва не смакує! Бульба й та пісна, масла нема!

— А то тому, що молоко додається до багатьох страв, та сметани й масла без нього не буде! Воно ж тобі огидне та не потрібне. Як ти попросив, так і сталося — зникло молочко, сховалося.

— Отакої! А як же тепер молоко повернути? Я знову не правий. Тепер все несмачне їсти маю.

— По- перше вибачитись перед пані Коровою. Але це буде нелегко бо вона пішла далеко. Живе тепер у чудовому місті, де течуть молочні ріки, а в них сметанкові береги, масляні острівці.

— А я з нею по скайпу зв’яжуся — на бігу до планшета проказав Іванко. Щось затріщало, засвітився екран і всі побачили багато гарних щасливих корів у квіткових віночках, які паслися на зеленому лузі.

— Вельмишановна, пані Корово! Приношу Вам та всій молочній родині свої вибачення. Запевняю, що більше ніколи нікого не буду ображати. Прошу повернути молочко у страви.

— Му-му, а чи вірити йому?! — мукали корови.

— Я за нього ручаюся — сказала Багіра.

— І я — гав-гав — поручуся, — прогавкав Сірко.

— Ну що ж. То називай продукти в склад яких входить молоко і вони будуть з’являтися на столі. Бо наше райдужно-веселкове молочко не просте, а чарівне.

Замислився Іванко.

— Молоко — раз, і на столі глечик повний по вінця молочка запашного, — два сметанка — на столі повна жбанка; масло, пряженка, булочка, тістечко, шоколадка…

— Молодець, Іванко! — задоволено мукали корови. — Пий молочко!Воно тобі сили дасть.

Кинувся хлопчик до столу випив горнятко молока. Пригостив і кицю Багіру, і Сірка, і пані Свиню.

— Я зрозумів, щоби бути добрим, сильним та здоровим треба пити молоко, яким радо діляться пані Корови. Хто таке молочко вживає багато чого знає! Правда ж, Багірочко?! — підморгнув киці. — От чому ти така розумниця!

— Авжеж, мур-мяу. А ви п’єте чарівне молочко?