Казки для дітей

Сьогодні у Оленки був особливо гарний настрій. По-перше, у батьків вихідний, а по-друге, її ведуть в дельфінарій! Стояла чудова тепла і сонячна погода. Люди ходили вздовж набережної і годували чайок. Біля дельфінарію Олена побачила великого дельфіна, якого обступили діти. Звичайно, дельфіни не гуляють на суші, це був звичайнісінький чоловік в спеціальному костюмі. Але для маленької Оленки він був НЕЗВИЧАЙНИМ, справжнісіньким! Вона підійшла до нього і взяла його за плавник. Очі сяяли захватом. Такий величезний дельфін на суші та до нього можна доторкнутися! Але пора було йти на виставу і людину-дельфіна...

Читати далі
  • 30.01.2017

У цьому невеличкому місті  оселилась я недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, дощ, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так, я — Казкарка. А тому зручно вмощуйтеся, та слухайте, про що вам розкажу. Якось прийшла моя кицюня...

Читати далі
  • 28.01.2017

1 Пізно ввечері Дмитрик похнюплено поплентався до своєї кімнати, всівся на ліжечку і важко зітхнув: — Ну от, знову Плюх кудись без мене помандрував. Ще заблукає десь там, а в мене навіть часу нема аби його пошукати. Мама наказала негайно в ліжко лягати. Дмитрик влігся, натягнув ковдру аж до самого носа і нишком зашморгав. Він завжди лягав спати разом зі своїм улюбленим ведмежатком Плюхом. Чому в нього така дивна назва? Та тому, що він плюшевий, а ще тому, що коли він ходить по кімнаті, то смішно плюхає лапами. Правда про...

Читати далі
  • 27.01.2017

Це був дуже гарний день. У Ласі було День Народження! Прокинувшись, Ласі побачила перед собою купу подарунків. Їй виповнилось сім років! Дівчинка встала з ліжечка і почала розкривати дарунки. Прийшли батьки. — Ти вже почала розкривати подарунки? — запитав тато. — Так, тату, — відповіла Ласі. І Ласі відкрила другий подарунок. Вже незабаром всі подарунки були відкритими. Їй подарували: ляльку, ролики, цукерки, гарний одяг та маленького Оленика з карамелькою. — Дуже Вам дякую! — подякувала Ласі батькам. — Немає за що, — відповіла мама. — Мені сподобався цей Оленик! —...

Читати далі
  • 21.01.2017

З часів давніх-прадавніх, жила на світі Казка. Це була вродлива дівчина, що завжди залишалася юною і прекрасною. Як і будь-яка дівчина, Казка любила змінювати свій одяг,  зачіску і колір волосся. І тільки її зелені очі, замріяні, глибокі, дивовижні залишалися незмінними. Люди, яким пощастило зазирнути у них, могли побачити те, що не помічали інші. Жила Казка у будиночку,  у долині Книжкових Сторінок, одразу за Обкладинкою. Її будиночок був і невеликим і великим водночас. Зовні він здавався малесеньким, майже не помітним, але у ньому завжди знаходилося місце для  усіх-усіх на світі казкових...

Читати далі
  • 17.01.2017

Сашко прокинувся в дуже гарному настрої. Вчора весь день йшов сніг та батько пообіцяв, що вони будуть ліпити сніговика! Хлопчик швидко поснідав та з батьками вийшов на вулицю. Було сонячно та морозно. Сім’я швидко скатала три кульки та поставила одну на одну. Хлопчик знайшов добрі гілочки для ручок. — Треба йому зробити обличчя та причепити відерко на голову, — сказав Сашко. — Пішли додому, виберемо все для прикраси сніговика, — закликала мати. Дома хлопчик знайшов дитяче відерко, а мати шукала все для обличчя. — Дивись, які ґудзики великі, — сказала...

Читати далі
  • 31.12.2016

Жив з мамою і татом в лісі біля великої корчі на невеликій галявині крихітний світлячок.  Був він добрий і працьовитий, завжди допомагав батькам висвітлювати ввечері шлях людям і звіряткам, які поспішали додому. Одного разу, прийшов світлячок додому після прогулянки з друзями, а мама з татом як заохали: — Наш маленький!  Він захворів!  Як тьмяно світиться!  Треба терміново летіти до лікаря тітоньки сови.  Тітонька сова була відомим лікарем на всю округу, навіть з іншого лісу до неї прилітали птахи і приходили звірі. — Так-так-так, — похитала головою сова. — Де ти...

Читати далі
  • 30.12.2016

Жила-була звичайнісінька дівчинка Таня. Ходила до школи і в художній гурток, гуляла з друзями й читала багато книжок. Була привітною та добре вихованою. І ніколи б не подумала, що з нею може статися така історія … Повернулася якось Таня зі школи, а настрій гірше нікуди. Цілий день не задався. То книжку порвала випадково, то на зошит сік пролила (і як взагалі можна додуматися над зошитом його пити), щоденник забула вдома (бо рюкзак вранці наспіх збирала, а не ввечері). Чорнильна ручка посадила величезну пляму прямо на новеньку білу блузочку. А перед...

Читати далі
  • 30.12.2016

Був теплий сонячний ранок. Принцеса вийшла прогулятися до саду та послухати пташині пісні. Вона повільно проходила поміж кущів троянд, доки не побачила маленьке жабеня. Він жалісно квакав. Якщо б принцеса розуміла цю мову, вона б почула, що сюди він потрапив випадково, у відрі з рибою, що приніс рано-вранці королівський рибалка. Але це не справа принцес, розуміти якесь там жабеня. Вона почала верещати: — Який жах! Хто це сюди приніс! Як можна! До королівського саду! На мить вона зупинилася, згадавши казку братів Ґрімм про зачарованого жабеня-принца, який допоміг принцесі дістати її...

Читати далі
  • 16.12.2016

Андрійко дуже любив солодощі, а найбільш всього цукерки. Він міг з’їсти штук десять за раз, навіть забувши поділитися з іншими. — Цукерки — це добре, Андрійко, але ж, потрібно їсти і супчик, і котлетки, і овочі, і фрукти, і, звичайно, кашку. Саме вони надають тобі здоров’я і багато сил, — говорила мама. Андрійко їв не досить добре, в тарілці завжди залишалася половина їжі. — Я більше не можу… Нічого не лізе… — промовляв зі стогоном Андрійко. Та тільки вставав зі стола біг за цукеркою. Вазочку з ними вже почали ховати...

Читати далі
  • 07.12.2016