Казки для дітей

Сьогодні Кіра йде у перший клас! Вона дуже хвилювалася, адже на святковій лінійці має розказувати вірш. Одягнута у святковий одяг, з білими великими бантами та білих туфельках, Кіра була схожа на метелика. Кузя, її улюблений кіт, дивився на неї знизу примружуючи очі, та думав: «як вона схожа на білого метелика, їй би бігати по ромашковому полі, а вона мабуть вже і гратись зі мною не буде, бо ж доросла вже». Кіра з мамою відправилися до школи, день був теплий та сонячний, букет, який несла дівчинка, приємно пах, настрій був піднесений,...

Читати далі
  • 19.09.2017

Одного літнього вечора Кіра з Денисом ніяк не могли заснути. Було жарко, навіть відчинене вікно не допомагало. Бабуся вирішила розказати їм казку, може це допоможе їм заснути. Полилася розповідь про чарівний ліс, про маленьких фей та інших чарівних істот. Раптом Кірі здалося, що стіни кімнати кудись поділися і вона з братом опинилась в чарівному лісі. Спочатку вони дуже злякалися, адже ще ніколи не залишалися в незнайомому місці самі. Дерева в цьому лісі були чудні, різнокольорові із великими гарними квітами замість листя. Перед дітьми показалася майже невидима в траві, стежка. Вони...

Читати далі
  • 11.08.2017

Жила маленька Краплинка у великому озері серед безлічі маленьких краплин. Новий день був схожий на попередній і все відбувалось як завжди. Маленька Краплинка мріяла побачити світ, тому за порадою поплила до найстаршої краплини в озері. — Вельмишановна Краплина, ви найстарша та наймудріша в нашому озері, хочу звернутись до Вас за порадою. — Говори, дитино, яка порада тобі потрібна? — ласкаво мовила вона. — Кожного дня я бачу одне те й саме, наше озеро, інших краплин. А я мрію побачити СВІТ! — захопливо промовила Краплинка. — Я не знаю як це...

Читати далі
  • 02.08.2017

Одного літнього ранку Кошенятко побачило високо на гілці маленьке пташенятко. Воно захотіло познайомитись з ним і підбігло ближче до дерева. — Пташенятко! Привіт! Я тут внизу! Подивись на мене! Але гілка була занадто високо і пташка його не почула. — Треба спробувати залізти на гілку, — подумало кошеня. — Цікаво, а що видно з такої висоти? Міцно встромляючи кігті в кору дерева, воно полізло вверх. — В мене не погано виходить. Який я вправний дереволаз, — саме до себе промовило Кошенятко. Все вище, вище і вище піднімалося кошеня. Ось уже...

Читати далі
  • 02.08.2017

На краю мальовничого села, в чепурній хатинці жила маленька дівчинка на ім’я Кіра.  Вона дуже полюбляла гуляти на лісовій галявині невеличкого лісочка, який знаходився поруч із селом. На свої прогулянки вона завжди брала улюблені ляльки та великого білого кота. Кіт був пухнастий, увесь білий, лише на спині ближче до хвоста, три чорні круглі плями. Звали кота Кузя, він завжди ходив за Кірою, ніби прив’язаний, куди йде Кіра туди і Кузя. Кузю дівчинка знайшла в бур’яні, мабуть його там хтось покинув, він сидів там самотній та беззахисний і весь час нявчав....

Читати далі
  • 01.08.2017

Маленьке кошенятко гралось на подвір’ї. Стрибало в травичці, бігало за власним хвостиком. Граючись зі своєю тінню, воно побачило дещо дивовижне. Щось схоже на яскраву квітку, але вміло літати. Маленький дослідник був вражений красою цього дива і вирішив дізнатися, що воно таке? Метелик пурхав від квітки до квітки, а кошеня весело стрибало за ним. Захопившись грою з метеликом, не помітило, як опинилось в лісі. Воно ще ніколи не було в цьому цікавому місці. Дерева здавались кремезними велетнями, а трава була високою і густою. Кошенятко почувалось трішки збентеженим, бо не знало куди...

Читати далі
  • 11.06.2017

Кожного літа близнята Максимко та Маринка відпочивають у бабусі й дідуся в невеличкому містечку. Тут вони майже все уже знають. З дідусем ходять до озера рибу ловити і купатися, до лісу по гриби та ягоди. Частенько бігають по морозиво до тітоньки Марії, що продає його за рогом сусіднього будинку. Одного дня Маринка запропонувала братові: — А ходімо сьогодні гуляти аж до фонтану? Підемо самі без дорослих, щоб не відволікати їх від справ. Ми ж не заблукаємо, бо все тут знаємо. Та й не маленькі вже, маємо аж шість років. —...

Читати далі
  • 22.02.2017

У місті осяйному, у місті чарівному живе сім’я весела чарівних трударів. І день, і ніч працюють, ні грама не лінькують, ввесь час вони пильнують чарівне сито снів. Ви, мабуть, про них уже чули. А хто не чув, то познайомтесь. Дідусь Сон, бабуся Дрімота, тітонька Позіхота та маленькі й непосидючі снюсики Сонько, Дрімка й  Позіхайлик. Зовні  вони нічим від звичайних людей не відрізняються, хоча насправді кожен з них — чудовий чарівник. Кожного вечора поважне сімейство збирається за великим столом. Усі дружно вечеряють і діляться новинами, розповідають, як провели день. А далі...

Читати далі
  • 10.02.2017

Сьогодні у Оленки був особливо гарний настрій. По-перше, у батьків вихідний, а по-друге, її ведуть в дельфінарій! Стояла чудова тепла і сонячна погода. Люди ходили вздовж набережної і годували чайок. Біля дельфінарію Олена побачила великого дельфіна, якого обступили діти. Звичайно, дельфіни не гуляють на суші, це був звичайнісінький чоловік в спеціальному костюмі. Але для маленької Оленки він був НЕЗВИЧАЙНИМ, справжнісіньким! Вона підійшла до нього і взяла його за плавник. Очі сяяли захватом. Такий величезний дельфін на суші та до нього можна доторкнутися! Але пора було йти на виставу і людину-дельфіна...

Читати далі
  • 30.01.2017

У цьому невеличкому місті  оселилась я недавно, тому майже нікого ще тут не знаю. Відомо мені тільки те, що в затишному будиночку, наприкінці вулиці, мешкає сім’я чарівників, а про них розповіла мені моя кішечка Найда. Ви, мабуть, подивуєтеся звідки я знаю кошачу мову? Справа в тому, що усі казкарі розуміють мову звірів, птахів, рослин, дерев, комах та плазунів. Уміють чути, про що говорять гори, ріки, дощ, вітри, тумани, сонце та зорі. Здогадалися? Так, я — Казкарка. А тому зручно вмощуйтеся, та слухайте, про що вам розкажу. Якось прийшла моя кицюня...

Читати далі
  • 28.01.2017