За вікном грудень. Вже зима, але снігу ще нема. Тому й не віриться, що зовсім скоро Новий рік. Проте «Ялинковий ярмарок» нагадує про свято. Безліч ялинок: великі і маленькі, пухнасті й не дуже стоять рядком. Серед них була Ялинка — мудра деревинка. Вона стояла поруч з іншими і дивилась на перехожих. Хто ж її обере? Навкруги було дуже шумно: машини ганяли одна за одною, стояв гуркіт. Це було так незвичайно. Вона виросла в тиші, в далекому лісі, де іноді співали птахи, а вітер навівав тугу. Повз проходили мати з дівчинкою....
Казки для дітей
Наближався Новий рік, а справи були кепські. Мама втратила роботу, і в кінці року знайти її було важко. А потім ще свята затягнуться на два тижні… Грошей в сім’ї обмаль, та мама в борги не хотіла залазити перед Новим роком (потім весь рік будеш в боргах)… Ці всі обставини пригнічували Оленку, і настрій у неї був зовсім не святковий… Оленка була ученицею 5-го класу. Вона мала хвилясте біляве волосся, великі сірі очі і довгі вії. Навчалася Оленка добре, була старанною ученицею, співала в шкільному хорі. Дзвінкий, ніжний, наче срібний дзвіночок,...
Жив був один юнак, який дуже полюбляв годинники. Батько його був годинниковим майстром, дід також займався цим ремеслом. Тож це в них було спадковим. За всі часи, в їхньому будинку назбиралася величезна купа різних годинників. Деякі з них були полагоджені, деякі використовувались як запчастини для інших. Ті, що працювали висіли на стінах, а ті, що вже були несправними були розкидані по всьому будинку. Такий безлад був де не ступи, повсюди годинники. От і вирішив він щось з цим робити. Викидати все на сміття якось не хотілося, адже ці годинники ще його дід почав збирати, до того ж...
Жив собі якось один король, який не мав собі рівних у силі та розуму. І було в нього наймогутніше королівство. Нездоланне військо, нескінченні землі і неймовірна кількість коштовностей. Увесь його замок був прикрашений золотом та діамантами, а особиста варта ходила у золотих обладунках. Та найціннішим скарбом короля була його донька. Вона була дуже вродливою й розумною. Роки минали і король втрачав свою силу. От і вирішив він одружити свою доньку. А кандидатів до принцеси було дуже багато. Принци з усього світу хотіли завоювати її серце. Та всім вона відмовляла. От...
В одному затишному і красивому містечку народилась Маленька Мрія. Вона була дуже доброзичливою та дружелюбною і щойно народившись поспішила до людей. Вона підійшла до першого будинку і постукала. Але їй не відкрили. Вона пішла до наступного – там теж двері були закриті. Нарешті в наступному будинку їй відкрили і запитали: — Хто ти? — Я — Маленька Мрія. — Але у нас не прийнято мрiяти — відповіли люди і відмовилися впустити до себе Мрію. У наступному дворі люди запитали її: — Навіщо ти нам? — Я спробую зробити ваше життя...
Все відбувалось з вівторка на середу. Це був дуже теплий і сонячний день. Прийшов Петрик із школи й каже своїй мамі: — Привіт, мамо! Нам сьогодні домашню роботу не задавали! — Так сонечко!? — Питає мама. — Так! — Відповідає Петрик. — Добре сину. Іди їж. — Добре мамо. — Каже Петрик. Виходить Петрик на вулицю й зустрічає Наталку — свою однокласницю. І вона запитує у нього: — Петрику, ти зробив уроки? — Ні! — Відповідає Петрик. — Чому? — Запитує у нього Наталка. — Нам їх не задавали! —...
Одного теплого ранку прокинувся Краплик. Це була краплинка. Він ще був маленьким. Йому було всього 5 днів. Він умився, почистив зуби і пішов снідати. Вже була 12 година. Він пішов прогулятися з друзями. — Доброго ранку, Краплику! — Сказав Рудик (це друг Краплика) — Привіт, Рудику! Як справи у тебе? — Дякую що спитав. Все добре. А ти як? — В мене теж все добре! Пішли погуляємо! — Зачекай хвилиночку. Я піду за своєю сестричкою. — Добре, Рудику. І Рудик пішов по Кришталинку (так звали сестричку Рудика). — Привіт, Краплик. —...
Якщо ти є — то ти маєш світитися. Одного весняного ранку біля берега моря у високій-високій траві народився Світлячок. Відкрив свої оченята та привітався із сонечком, із морем, і з легеньким вітерцем. Він знав, що він Світлячок, але ще не розумів, чому він Світлячок. Одного разу маленький комаха запитав у старого та трошки глухуватого світляка: — Діііду, а, дііду, а чом ми — світлячки? — Бо світимося, он поглянь, бачиш оте бурштинове намисто з вогників? Ото твоя родина, світляки, такі ж, як і ти. — А чом я не можу світитися? — Бо малий дуже,...
В магазині було стільки вишиванок, що розбігались очі. Даринка з мамою роздивлялись сорочки. Вишиті різними кольорами, вони були такі гарні. Червоні маки, колосся пшениці, васильки та чорнобривці прикрашали кожну вишиванку. А хотілось придбати надзвичайну — таку, якої ще ніхто не бачив. — А давай купимо просту білу сорочку і вишиємо самі, — запропонувала мама. — Я мрію бути дизайнером, — спалахнули радістю очі. — Мрії повинні збуватись. Якщо ти впевнено йдеш до своєї мети, обов’язково досягнеш її, — запевнила доню мама. Білосніжна сорочка була куплена. Тепер справа за нитками. Магазин...
Дуже багато років тому, в одному королівстві жив собі примхливий старий король, і як годиться мав доньку, яку все ніяк не міг видати заміж, бо вона була ще примхливіша за нього. Та якось задумав той король побудувати дорогу до сусіднього королівства. Довго її будував, та на заваді став здоровецький камінь, який було не обійти, бо дорога мала проходити поміж двох скель, а той камінь впав саме між ними. Прийняти його змоги не було, бо він був занадто величезним, тому залишилось лиш розбити його на друзки, та вивезти звідти по шматках....