Казки для дітей

Колись дуже-дуже давно, за горами і морями розкинулася земля, на якій нічого не росло. Жили на цій землі Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз. Вони вважали що це їхня земля і нікому не дозволяли там жити. Але одного дня з землі проросло маленьке деревце. Розкричався Злий Вітер: — Я подую на нього! Воно зломиться і не буде нам заважати. Скільки не дув злий вітер, але зламати його не вдалося. Стовбур деревця виявився достатньо міцним. Тоді сказало Пекуче Сонце: — Я його висушу і воно не буде нам заважати! Як...

Більше
  • 31.01.2019

За вікном грудень. Вже зима, але снігу ще нема. Тому й не віриться, що зовсім скоро Новий рік. Проте «Ялинковий ярмарок» нагадує про свято. Безліч ялинок: великі і маленькі, пухнасті й не дуже стоять рядком. Серед них була Ялинка — мудра деревинка. Вона стояла поруч з іншими і дивилась на перехожих. Хто ж її обере? Навкруги було дуже шумно: машини ганяли одна за одною, стояв гуркіт. Це було так незвичайно. Вона виросла в тиші, в далекому лісі, де іноді співали птахи, а вітер навівав тугу. Повз проходили мати з дівчинкою....

Більше
  • 31.12.2018

Наближався Новий рік, а справи були кепські. Мама втратила роботу, і в кінці року знайти її було важко. А потім ще свята затягнуться на два тижні… Грошей в сім’ї обмаль, та мама в борги не хотіла залазити перед Новим роком (потім весь рік будеш в боргах)… Ці всі обставини пригнічували Оленку, і настрій у неї був зовсім не святковий… Оленка була ученицею 5-го класу. Вона мала хвилясте біляве волосся, великі сірі очі і довгі вії. Навчалася Оленка добре, була старанною ученицею, співала в шкільному хорі. Дзвінкий, ніжний, наче срібний дзвіночок,...

Більше
  • 29.12.2018

Жив був один юнак, який дуже полюбляв годинники. Батько його був годинниковим майстром, дід також займався цим ремеслом. Тож це в них було спадковим. За всі часи, в їхньому будинку назбиралася величезна купа різних годинників. Деякі з них були полагоджені, деякі використовувались як запчастини для інших. Ті, що працювали висіли на стінах, а ті, що вже були несправними були розкидані по всьому будинку. Такий безлад був де не ступи, повсюди годинники. От і вирішив він щось з цим робити. Викидати все на сміття якось не хотілося, адже ці годинники ще його дід почав збирати, до того ж...

Більше
  • 21.11.2018

Жив собі якось один король, який не мав собі рівних у силі та розуму. І було в нього наймогутніше королівство. Нездоланне військо, нескінченні землі і неймовірна кількість коштовностей. Увесь його замок був прикрашений золотом та діамантами, а особиста варта ходила у золотих обладунках. Та найціннішим скарбом короля була його донька. Вона була дуже вродливою й розумною. Роки минали і король втрачав свою силу. От і вирішив він одружити свою доньку. А кандидатів до принцеси було дуже багато. Принци з усього світу хотіли завоювати її серце. Та всім вона відмовляла. От...

Більше
  • 19.11.2018

В одному затишному і красивому містечку народилась Маленька Мрія. Вона була дуже доброзичливою та дружелюбною і щойно народившись поспішила до людей. Вона підійшла до першого будинку і постукала. Але їй не відкрили. Вона пішла до наступного – там теж двері були закриті. Нарешті в наступному будинку їй відкрили і запитали: — Хто ти? — Я — Маленька Мрія. — Але у нас не прийнято мрiяти — відповіли люди і відмовилися впустити до себе Мрію. У наступному дворі люди запитали її: — Навіщо ти нам? — Я спробую зробити ваше життя...

Більше
  • 11.10.2018

Все відбувалось з вівторка на середу. Це був дуже теплий і сонячний день. Прийшов Петрик із школи й каже своїй мамі: — Привіт, мамо! Нам сьогодні домашню роботу не задавали! — Так сонечко!? — Питає мама. — Так! — Відповідає Петрик. — Добре сину. Іди  їж. — Добре мамо. — Каже Петрик. Виходить Петрик на вулицю й зустрічає Наталку — свою однокласницю. І вона запитує у нього: — Петрику, ти зробив уроки? — Ні! — Відповідає Петрик. — Чому? — Запитує у нього Наталка. — Нам їх не задавали! —...

Більше
  • 21.09.2018

Одного теплого ранку прокинувся Краплик. Це була краплинка. Він ще був маленьким. Йому було всього 5 днів. Він умився, почистив зуби і пішов снідати. Вже була 12 година. Він пішов прогулятися з друзями. — Доброго ранку, Краплику! — Сказав Рудик (це друг Краплика) — Привіт, Рудику! Як справи у тебе? — Дякую що спитав. Все добре. А ти як? — В мене теж все добре! Пішли погуляємо! — Зачекай хвилиночку. Я піду за своєю сестричкою. — Добре, Рудику. І Рудик пішов по Кришталинку (так звали сестричку Рудика). — Привіт, Краплик. —...

Більше
  • 27.08.2018

Якщо ти є — то ти маєш світитися. Одного весняного ранку біля берега моря у високій-високій траві народився Світлячок. Відкрив свої оченята та привітався із сонечком, із морем, і з легеньким вітерцем. Він знав, що він Світлячок, але ще не розумів, чому він Світлячок. Одного разу маленький комаха запитав у старого та трошки глухуватого світляка: — Діііду, а, дііду, а чом ми — світлячки? — Бо світимося, он поглянь, бачиш оте бурштинове намисто з вогників? Ото твоя родина, світляки, такі ж, як і ти. — А чом я не можу світитися? — Бо малий дуже,...

Більше
  • 08.08.2018

В магазині було стільки вишиванок, що розбігались очі. Даринка з мамою роздивлялись сорочки. Вишиті різними кольорами, вони були такі гарні. Червоні маки, колосся пшениці, васильки та чорнобривці прикрашали кожну вишиванку. А хотілось придбати надзвичайну — таку, якої ще ніхто не бачив. — А давай купимо просту білу сорочку і вишиємо самі, — запропонувала мама. — Я мрію бути дизайнером, — спалахнули радістю очі. — Мрії повинні збуватись. Якщо ти впевнено йдеш до своєї мети, обов’язково досягнеш її, — запевнила доню мама. Білосніжна сорочка була куплена. Тепер справа за нитками. Магазин...

Більше
  • 30.07.2018