Казки для дітей

За вікном березень. Ще кріпнуть морози, дерева стоять в очікуванні весни. Діждавшись весни, люди радіють маленьким струмочкам розтопленого снігу, розкритим брунькам верби, співам прилетівших  птахів. Природа голосно сповіщає прихід весни. Дивишся у світло — блакитне небо і в тобі бринить музика. Незабаром все зацвіте барвистими кольорами. Ворони сиділи на гілках дерев і перемовлялись між собою. Десь з’явився сизий голуб. Він змахнув крилами і присів на дитячу гойдалку. Новачка з усіх боків оточили ворони. — Звідки? Ти не місцевий! Йди з нашого двору! Голуб спурхнув  над ними, зробив велике коло над...

Сонечко світило лагідно, легкий вітерець навівав прохолоду. Костя сидів в інвалідному візку і спостерігав за оточуючими. З сусіднього під’їзду вибігли хлопці, з Сашком — ватажком попереду, в руках якого був м’яч.  Добігли до середини двору, м’яч покотився по зеленій траві, гра почалась. Поле було нерівним, тому хлопці весь час спотикались. Саморобні ворота, стертий контур поля, навіть для «дворового » футболу умови несприятливі. Тому й ушкоджень багато, синців різних. — От якби в дворі зробити справжнє поле, — блискавкою промайнула в голові думка. Костя штовхнув візок і підкотив ближче до хлопців....

Він закохався у неї з першої зустрічі. Його називали Рогачко, він і справді мав роги, жук-олень все ж таки. В лузі Рогачко вважався забіякою, бо міг підчепити рогами, нікого і нічого не боявся. Вона порхала з квітки на квітку, її тоненькі крильця світились ніжністю і переливались на сонці. А очі – здавалося, що це блакитні озера. Ніжна бабка Одоната така красуня, така тендітна, майже невагома. Навіть дітям шкода її ловити. Краще нам  бачити , як вона рулює в повітрі.  Кожного літнього дня спостерігати стрімкий політ над річками. Але одного разу,...

В ліфт забігло крихітне мишеня, воно дуже поспішало, щоб переглянути улюблені мультики. Двері зачинились. З розбігу воно врізалось в живіт великому вусатому коту. Незнайомець хитро прищурився. Ноги у мишеняти затремтіли, хвостик здригнувся, а вушка засмикались. Кіт з виглядом переможця поклав величезну лапу на голову мишеняті. — П-п-пробачте, — пробурмотіло мишенятко, — пропав, — майнула думка. — А як будеш виправляти свою провину? — підняв брови жиропас , — не випущу. Інший поверх і ліфт знов зупинився. До ліфту ввалився Велетень-пес. Він миттєво оцінив ситуацію і придавив кота до стіни ліфта. Так...