Гітер і його Мікроби

Прийшла весна, розтанув сніг, заспівали пташки.  Прокинулося все живе, а ще прокинулися мікроби. Вони прокинулися і чекали команди свого воєначальника бридкого Гітера.

Гітер пильно стежив: хто бігає вулицею без шапки, або у розстібнутому одязі, хто не має рук або фрукти, хто п’є холодну воду з-під крана…

Вистеживши таку дитину, Гітер голосно віддавав наказ мікробам: «В атаку», і всі мікроби кидалися до дитини й потрапляли в її організм. А там вони починали безжально мучити  організм, радіти від тих мук.

Найбільшою насолодою для Гітера і його мікробів було відчувати, що захоплена ними жертва капризує та відмовляється лікуватися. А ще боїться уколів, а уколів найбільше боялися самі мікроби, від них  врятуватися їм було неможливо.

Одного разу військо Гітера напало на хлопчика Іванка. Головний воєначальник розмахував своїм мечем й голосно віддавав накази, що робити іншим Мікробам. Одні захоплювали горло і воно починало боліти, інші – легені й в Іванка починався кашель, зовсім маленькі, але злючі мікроби мучили ніс і починалася нежить. А ще підіймалася температура, хворів Івась, у нього боліло все тіло.

Та Івасик не любив лежати у ліжку, чи хоча спокійно сидіти на одному місці та лікуватися. Як мама з татом не вмовляли сина закапати ніс та випити ліки, нічого хлопчик не хотів чути.

А Мікроби робили свою злу справу, все атакували й атакували організм Івасика. Вони ставали все сильнішими, а Івасикові ставало все гірше, він все слабшав та слабшав.

Якось ввечері Івасик лежав у ліжку надривно кашляв, у нього дуже боліла голова, він був увесь гарячий …

Раптом на своїй носовій хустинці він побачив щось маленьке і дуже бридке. Івась придивився ближче. Це було щось кругле, з великою кількістю рук-щупалець та ніг-щупалець, з великими лупатими очима й усе воно було у пухирцях. Воно прошепотіло:

– Шу-шу-шу, скоро й зовсім ослабнеш, і ми будемо великими та дужими, ша-ша-ша, а згодом ти перетворишся на одного з моїх підданих, станеш Мікробом. Ши-ши-ши, ти такий молодець, що не лікуєшся, мені потрібні такі слуги.

І бридота зникла. Це був головний над усіма Мікробами – сам Гітер.

Іванкові стало страшно гидко і дуже погано одночасно. Невже він може стати одним із цих Мікробів, і отак як вони буде мучити людей?

– Ні! Не бувати цьому! – крикнув хлопчик.

Він покликав маму. Першим ділом Івасик випив  увесь чай з малини та калини. Мікроби, що сиділи в Івася у горлі, лопалися від теплого вітамінного чаю, як мильні бульбашки. Вітаміни просувалися далі по організму своїми тонкими промінчиками, кололи мікробів.

Потім мама закапала ніс Івасеві – потоком з ліків затопило дрібних мікробів.

Потім мама робила  Івасику інгаляцію, парила ноги, ставила гірчичники. Багато мікробів було знищено й Івасеві стало краще.

Івасик вже хотів бігти на вулицю до друзів. Але мама сказала, що потрібно оглянутись у лікаря.

Лікар послухав легені, торкнувся лоба Івасика і врешті-решт сказав, що потрібно зробити маленький укол, адже злий Гітер так заховався в організмі, що Вітаміни не змогли його знайти. А коли зробити укол, то Вояки-уколи обов’язково знайдуть Гітера й переможуть його.

Івась дуже боявся шприца та голки. Він навіть хотів заплакати та закричати. Та тут він згадав того бридкого, гидкого Гітера на своїй носовій хустинці, згадав його погрози про те, що він – Івасик може перетворитися на мікроба, уявив, що Гітер і досі сидить десь в його організмі … Ні! Івасик вирішив перемогти.

Він рішуче простягнув руку лікарю. І відвернувся до вікна. А коли подивився на руку, то вже все було зроблено  і зовсім не було боляче.

Як тільки Вояки-Уколи потрапили в організм Івасика, вони почали пильно дивитися  у біноклі, підзорні труби та ретельно шукати головного мікроба. Гітер був дуже хитрий, та все ж його вистежили та стали поливати  зі шлангів ліками. Гітер став зменшуватись. Він став зовсім маленьким, слабким, а крім того він залишився сам, без своїх слуг, тож ще й боявся дуже всього. Врешті решт його було вигнано з Івасикового організму.

Тепер Івась знав, якщо захворів – потрібно лікуватися. Поки Гітер маленький, його армія невелика, його можна швидко перемогти та вигнати.

А Гітер знов зачаївся та чатує на наступну жертву. То ж пам’ятай – не дай йому жодного шансу. Відчуваєш, що захворів, починай лікування. Відразу, поки Гітер слабкий і його армія мало чисельна.

Сторінки: 1 2

Гітер і його Мікроби

Крихта хліба

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->