Жив-був купець та такий багатий, що міг би вимостити срібними монетами цілу вулицю, ще й провулок на додачу. Проте він цього не робив, а ощадливо відкладав свої гроші і якщо вже тратив шилінг, то наживав цілий талер! От який це був купець! І раптом він помер. Усі накопичені ним гроші перепали його синові, а той зажив весело. Кожної ночі він їздив на маскаради, запускав у небо зміїв» склеєних із кредитних папірців, пускав на воді кола не камінцями, а справжніми золотими монетами. Неважко здогадатись, що грошенята швидко спливли у нього поміж...
Казки для дітей
Десь в одному селі жили собі чоловік та жінка. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре. Всі на селі звали її за це «бідовою». Сповнилось їй вісімнадцять років, дівка стала на порі. Батько й мати чекають уже й старостів — от сватати прийдуть. Одного разу старих десь не було дома, приходять до неї старости. От поздоровкались вони з дівкою, поклали хліб на столі, а самі посідали собі на лаву. Почали балакати з дівкою й...
Жили колись два брати: один багатий, а другий бідний. Ото раз і зійшлися вони та й забалакались. Бідний каже: — Хоч як гірко в світі жити, а все краще по правді жити. А багатий: — Де ти тепер знайдеш правду? Нема тепер правди на світі, тепер скрізь сама кривда. Кривдою краще жити. А вбогий на те не пристає: — Ні, таки, брате, правдою краще! Тоді багатий: — Ну, гаразд! Давай об заклад: підемо людей питати,— кого стрінемо, того й спитаємо,— і так до трьох разів. Як на твоє скажуть, то...
Жила собі дівчинка, звали її Інгрід. Батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. Але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. В неї були найдорощі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. В школі в неї було багато подруг, але вони дружили з нею тільки через те, що в неї було багато гарних іграшок, а по справжньому її трохи недолюблювали за поганий характер. Одного разу, Інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй...
Жив собі Іван з жінкою. Жили вони дуже бідно. Не стало в них ні грошей, ні хліба, і залишилось хоч помирати. Пішов Іван до брата, а брат у нього був багатший від нього, позичив у нього сто карбованців, щоб хоч трохи підкріпитись. Тоді пішов одного разу в шинок, наївся, напився, заплатив гроші шинкареві, більш ніж те все коштувало, а коли шинкар дав йому здачу, він її не брав. От шинкар цьому й здивувався, та й каже Іванові: — Іване, чому ти здачі не береш? А Іван йому й відповідає: — Тепер у...
Казка починається з царя, котрий собі вигадав, аби змайструвати із одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх того. А та дошка не має бути більша, як три метри. Дає три вози золота тому, хто би це зробив. Але хто візьметься за діло і не зробить — відповідав головою. Приходили майстри з цілого світу. Жодному не вдалося цареві догодити, і всі заплатили своєю головою. Раз дочувся про те цар із другої держави. Він захотів відвезти собі три вози золота. І взявся змайструвати такі стільці. — Добре, добре,— каже йому цар.— Хочеш, то...
Один швець так збіднів, що у нього не лишилося нічого, крім шматка шкіри, з якої можна було зшити хіба що пару чобіт. Так от, скроїв він увечері ці чоботи і хотів наступного ранку взятися до шитва. А через те, що совість у нього була чиста, він ліг і заснув спокійним сном. Вранці, коли швець вирішив розпочати роботу, він побачив, що обидва чоботи стоять на столі цілком готові. Швець дуже здивувався і не знав, що про це й думати. Він узяв чоботи в руки, аби краще роздивитися. Їх було так чудово...
Було на світі двоє друзів, що тільки брехнею й жили. Пішов брехач до пана — й прямо на кухню. Підбрехач залишився під дверима. Куховарка пригостила брехача голубцями. Брехач спочатку їв так, що аж за вухами тріщало. Коли вже порядно наївся, став капусту розкидати. Куховарка дивується, чому він кидає капусту, а брехач каже: — Хіба то капуста? От у нас капуста — одної головки на двадцять п’ять бочок хватає. Почула це куховарка й побігла, щоб розповісти панові. Пан каже брехачеві: — Коли те, що ти говорив,— правда, дам тобі двадцять п’ять золотих, коли...
Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже: — Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити. — Добре,— каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс. Приходить він до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою: — Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану! Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому. Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:...
Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Ідуть та й думають: «Коли б натрапити на доброго хазяїна!» Аж іде дід старий-старий, борода довга біла. — Куди це ви, дітки, йдете? А вони кажуть: — Найматися. — Хіба у вас свого хазяйства нема? — Нема,— кажуть,— Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька мали б. Дід і каже: — Добре! Коли так, то будьте...
