Далеко-далеко, в теплій країні, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима, жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка — Еліза. Одинадцять братів- принців ходили до школи із зірками на грудях та шаблями при боці. Вони писали диктанти діамантовими грифелями на золотих дошках і все, що читали, знали напам’ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому дзеркальному стільчику, і в неї була книжка, яка коштувала півкоролівства. Так, цим дітям жилося дуже добре, тільки недовго тривало їхнє щастя. Король одружився вдруге з однією злою королевою, а вона незлюбила бідних дітей....
Казки для дітей
Ішов солдат по дорозі: раз-два! раз-два! Ранець за спиною, шабля при боці. Ішов він додому з війни. Дорогою зустрілася йому стара відьма, потворна, огидна; нижня губа звисала у неї до самих грудей. — Здоров був, служивий! — буркнула вона.— Бач, яка в тебе славна шабля! А ранець диви який великий! От бравий солдат! Ну, зараз я тобі відвалю грошей, скільки твоїй душі завгодно. — Дякую тобі, стара відьмо! — сказав солдат. — Бачиш оте старе дерево? — запитала відьма, показуючи на дерево, що стояло неподалік.— Всередині воно порожнє. Вилізь нагору:...
У високих горах Карпатах, поміж густих лісів жив собі дід Іван. Добряк такий, що ще світ не бачив. Ніхто не міг і слова поганого сказати про нього. Подорожньому підкаже дорогу, втомленому дасть прихисток для відпочинку, спраглому подасть горня джерельної води, голодного пригостить смачною кашею. Добра слава про діда прокотилася по усіх усюдах. Якось повз дідову хатинку проїжджали два розбійники. Вже вечоріло і вони втомлені після довгої цілоденної дороги захотіли знайти собі місце для ночівлі. І вони вже не раз чули про доброго діда. То й зайшли самі до хати, сіли за стіл і старший гукнув:...
Жив-був купець та такий багатий, що міг би вимостити срібними монетами цілу вулицю, ще й провулок на додачу. Проте він цього не робив, а ощадливо відкладав свої гроші і якщо вже тратив шилінг, то наживав цілий талер! От який це був купець! І раптом він помер. Усі накопичені ним гроші перепали його синові, а той зажив весело. Кожної ночі він їздив на маскаради, запускав у небо зміїв» склеєних із кредитних папірців, пускав на воді кола не камінцями, а справжніми золотими монетами. Неважко здогадатись, що грошенята швидко спливли у нього поміж...
Десь в одному селі жили собі чоловік та жінка. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик, гостра та розумна, хоч би й кому не попустить, хоч кому носа втре. Всі на селі звали її за це «бідовою». Сповнилось їй вісімнадцять років, дівка стала на порі. Батько й мати чекають уже й старостів — от сватати прийдуть. Одного разу старих десь не було дома, приходять до неї старости. От поздоровкались вони з дівкою, поклали хліб на столі, а самі посідали собі на лаву. Почали балакати з дівкою й...
Жили колись два брати: один багатий, а другий бідний. Ото раз і зійшлися вони та й забалакались. Бідний каже: — Хоч як гірко в світі жити, а все краще по правді жити. А багатий: — Де ти тепер знайдеш правду? Нема тепер правди на світі, тепер скрізь сама кривда. Кривдою краще жити. А вбогий на те не пристає: — Ні, таки, брате, правдою краще! Тоді багатий: — Ну, гаразд! Давай об заклад: підемо людей питати,— кого стрінемо, того й спитаємо,— і так до трьох разів. Як на твоє скажуть, то...
Жила собі дівчинка, звали її Інгрід. Батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. Але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. В неї були найдорощі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. В школі в неї було багато подруг, але вони дружили з нею тільки через те, що в неї було багато гарних іграшок, а по справжньому її трохи недолюблювали за поганий характер. Одного разу, Інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй...
Жив собі Іван з жінкою. Жили вони дуже бідно. Не стало в них ні грошей, ні хліба, і залишилось хоч помирати. Пішов Іван до брата, а брат у нього був багатший від нього, позичив у нього сто карбованців, щоб хоч трохи підкріпитись. Тоді пішов одного разу в шинок, наївся, напився, заплатив гроші шинкареві, більш ніж те все коштувало, а коли шинкар дав йому здачу, він її не брав. От шинкар цьому й здивувався, та й каже Іванові: — Іване, чому ти здачі не береш? А Іван йому й відповідає: — Тепер у...
Казка починається з царя, котрий собі вигадав, аби змайструвати із одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх того. А та дошка не має бути більша, як три метри. Дає три вози золота тому, хто би це зробив. Але хто візьметься за діло і не зробить — відповідав головою. Приходили майстри з цілого світу. Жодному не вдалося цареві догодити, і всі заплатили своєю головою. Раз дочувся про те цар із другої держави. Він захотів відвезти собі три вози золота. І взявся змайструвати такі стільці. — Добре, добре,— каже йому цар.— Хочеш, то...
Один швець так збіднів, що у нього не лишилося нічого, крім шматка шкіри, з якої можна було зшити хіба що пару чобіт. Так от, скроїв він увечері ці чоботи і хотів наступного ранку взятися до шитва. А через те, що совість у нього була чиста, він ліг і заснув спокійним сном. Вранці, коли швець вирішив розпочати роботу, він побачив, що обидва чоботи стоять на столі цілком готові. Швець дуже здивувався і не знав, що про це й думати. Він узяв чоботи в руки, аби краще роздивитися. Їх було так чудово...
