Чарівне вікно

У світі сучасних технологій та новинок здивуватися, насправді важко. Але будь якої миті може трапитися диво і у найнесподіванішому місці може чекати життєвий урок.

Того спекотного дня я мчала, бо інакше це не назвеш, через усе місто на важливу співбесіду. Нічого надзвичайного я не чекала, бо все нагадувало сітковий маркетинг, якого я не осуджую, але перепробувавши кілька подібних компаній, шукала все ж чогось традиційного – звичайної роботи. Нехай і з меншою зарплатнею, але зрозумілої і чіткої.

Дратувало все, від гучної музики зранку, що розбудила мене на цілих 15 хвилин раніше будильникового дзвінка, до палючого сонця, яке я так чекала, а тепер не могла від нього заховатися. Словом, все було гірше не придумаєш.

Перебираючи невтішні думки, я летіла не бачачи перед собою нічого і нікого. На зустріч я запізнювалася, знову ж таки, через той паскудний день. Тобто через автобусний маршрут, який раптом змінився і я проїхала зайвий шлях, що значно забрало мій час. Сонце сліпило в очі, як навіжене.

Раптом я на когось наштовхнулась бо, розплющивши очі, побачила перед собою чорнявого хлопчину, який щось тицяв мені у руки.

— Візьміть будь ласка. У нас дешевше, вигоди і знижки, а ще у нас чарівні вікна. – Молодик так уважно дивився мені в очі, що я не змогла лайнутися, хоч слово вже вертілося на язиці. Довелось проковтнути.

Це був звичайний продавець, а може менеджер з продажу, як тепер модно говорити, що стояв просто на тротуарі і тицяв в руки усім перехожим візитівки з рекламою вікон, та розхвалював знижки, вигоди від компанії для того, хто купить вікна саме у них.

Розмова йому йшла добре, видно не зовсім новачок і вже вміє забалакати клієнта. І то так вправно, що я забувши про свою співбесіду та про те, що мені зовсім не потрібно вікон стояла і слухала.

— То як, чарівне вікно вам потрібно?

— Та не те, щоб потрібно…

— У вас такого ще точно не було. У нього треба навчитися дивитися і можна змінити на краще все своє життя. Воно справді чарівне.

— Це як? – наче заворожена я слухала хлопчину, ще не зовсім розуміючи чому я тут і що роблю.

— От скажіть, який у вас сьогодні настрій? – вправно вів розмову далі продавець.

— Гляньте у це вікно. Отак просто як стоїте. Що бачите?

— Тротуар бачу, пилюку, сміття валяється, що тут хорошого?

— А тепер погляньте трошки навшпиньки, що тепер?

— Ой, а тепер бачу рівні бордюрчики, підстрижені кущі обабіч, все таке красиве. Але ж…

— Правильно. Щоб побачити хороше потрібно трошки потрудитися, стати навшпиньки, піднятися, попрацювати над собою і навчитися бачити у такому світлі. Але ж воно того варте. Трошки нижче, коли глянути, світ відображається з негативного боку, а якщо постаратися і подивитися інакше – бачимо зовсім іншу картину світу, життя з позитивного боку і лише вам вирішувати в яке вікно ви будете дивитися на світ. А ще ці вікна маю здатність, як дзеркало, відбивати в ваше життя те, що ви бачите за ними.

На співбесіду я не пішла ні того дня, ні наступного. І добре, бо купивши чарівне вікно і навчившись в нього правильно дивитися, знайшла собі чудову роботу. Та й взагалі тепер моє життя налагодилося і щодня стаючи навшпиньки перед вікном, я згадую урок від звичайного хлопчини менеджера.

Дива таки бувають, лише варто навчитися вірити. Дивіться в чарівне вікно. Яке показує позитив, і тоді він наповнить усе життя.

У яке вікно хочете дивитися ви?