Одного теплого ранку прокинувся Краплик. Це була краплинка. Він ще був маленьким. Йому було всього 5 днів. Він умився, почистив зуби і пішов снідати. Вже була 12 година. Він пішов прогулятися з друзями. — Доброго ранку, Краплику! — Сказав Рудик (це друг Краплика) — Привіт, Рудику! Як справи у тебе? — Дякую що спитав. Все добре. А ти як? — В мене теж все добре! Пішли погуляємо! — Зачекай хвилиночку. Я піду за своєю сестричкою. — Добре, Рудику. І Рудик пішов по Кришталинку (так звали сестричку Рудика). — Привіт, Краплик. —...

Більше
  • 27.08.2018

Якщо ти є — то ти маєш світитися. Одного весняного ранку біля берега моря у високій-високій траві народився Світлячок. Відкрив свої оченята та привітався із сонечком, із морем, і з легеньким вітерцем. Він знав, що він Світлячок, але ще не розумів, чому він Світлячок. Одного разу маленький комаха запитав у старого та трошки глухуватого світляка: — Діііду, а, дііду, а чом ми — світлячки? — Бо світимося, он поглянь, бачиш оте бурштинове намисто з вогників? Ото твоя родина, світляки, такі ж, як і ти. — А чом я не можу світитися? — Бо малий дуже,...

Більше
  • 08.08.2018

Комедійна драма з елементами горору для дітей надстаршого віку Вдома скінчився хліб. Тож мені довелося завантажити свою хлібопічку щоби спекти новий. Гарненький колобок, що крутився всередині чаші хлібопічки і розказав мені цю історію. Він засуджував дії головного героя, вважав його бунтарем, не гідним своєї хлібної родини. Себе ж вважав нормальним законослухняним Колобком, що мав гідно пройти свій традиційний життєвий шлях, сенсом і кінцевою метою якого було нагодувати Людину. Власне, так він своє життя і прожив – став смачним Хлібом, який ми з’їли зі всією повагою. So, the story… Одна жінка...

Більше
  • 02.08.2018

В магазині було стільки вишиванок, що розбігались очі. Даринка з мамою роздивлялись сорочки. Вишиті різними кольорами, вони були такі гарні. Червоні маки, колосся пшениці, васильки та чорнобривці прикрашали кожну вишиванку. А хотілось придбати надзвичайну — таку, якої ще ніхто не бачив. — А давай купимо просту білу сорочку і вишиємо самі, — запропонувала мама. — Я мрію бути дизайнером, — спалахнули радістю очі. — Мрії повинні збуватись. Якщо ти впевнено йдеш до своєї мети, обов’язково досягнеш її, — запевнила доню мама. Білосніжна сорочка була куплена. Тепер справа за нитками. Магазин...

Більше
  • 30.07.2018

Дуже багато років тому, в одному королівстві жив собі примхливий старий король, і як годиться мав доньку, яку все ніяк не міг видати заміж, бо вона була ще примхливіша за нього. Та якось задумав той король побудувати дорогу до сусіднього королівства. Довго її будував, та на заваді став здоровецький камінь, який було не обійти, бо дорога мала проходити поміж двох скель, а той камінь впав саме між ними. Прийняти його змоги не було, бо він був занадто величезним, тому залишилось лиш розбити його на друзки, та вивезти звідти по шматках....

Більше
  • 29.07.2018

Старий будинок, що багато років стояв пусткою, вже й почав забувати, що таке галас, нарешті отримав нових господарів. Відразу в будинку з’явилося життя, стало гамірно та людяно. На вулиці вже була холодна осінь, коли нові господарі завершили ремонт та прибирання. За вікном віяв холодний поривчастий вітер, та раз за разом накрапав холодний дощ. Господарі позавозили свої речі, серед яких було багато вазонів та квітів. Але в будинку, було дуже холодно, бо опалення ще не відремонтували, а тепло дуже необхідне. Тому було прийнято рішення терміново ремонтувати камін, бо то швидше й...

Більше
  • 29.07.2018

На одній лісовій галявині, посеред дубового лісу, в дублі високого старезного дуба жила собі родина бджілок. Бджілки були дуже працьовиті, трудилися зі сходом сонечка і до самого його заходу. Вони б і вночі працювали, але коли темно, то квітки не дають пилку. Можливо тому, що хочуть щоб бджілки відпочили. Кожна бджілка від малої до великої знають і старанно виконують свої обов’язки: одні будують та займаються хатніми справами, інші носять пилок, хтось робить та складає мед, якісь стоять в охороні, щоб злодії не пролізли, няньки доглядають малечу. А всім королівством керує...

Більше
  • 25.07.2018

От люди ж, купують ковбаси і курячі стегенця і котлетки їдять, а я всього-на-всього з’їв бабусю! І що з того, я може їй допомогти хотів, вона ж старенька  була і хвороблива. Пообідав і вмостився подрімати, точно так само  як  люди роблять. Чому переодягнувся в бабусю, після їжі? Та щоб дівчинці було легше сприйняти її втрату. Так би мовити, бабуся стала ще старішою, ще страшнішою, а отже помре невдовзі, не буде за ким сумувати. Та де там, ця дівчинка така настирна, як індик  зі своїми запитаннями і червона, як  його коралі....

Більше
  • 19.07.2018

В одній добропорядній сім’ї жив собі папуга, і був у нього маленький, але дуже затишний будиночок. А в тому будиночку чого тільки не було: і жердинка, на якій папуга любив подрімати після смачного обіду, і люстерко, в якому він часто милувався своїм відображенням, і гойдалка, щоб гойдатися для покращення настрою. Та найголовнішим надбанням папуга вважав своє ім’я, найгарніше ім’я на всьому білому світі, яке він з гордістю міг вимовити сам! Його звали Арчибальд. Але близьким і друзям він дозволяв називали себе просто Арчі. І все було добре, і усім Арчибальд...

Більше
  • 02.07.2018

За вікном березень. Ще кріпнуть морози, дерева стоять в очікуванні весни. Діждавшись весни, люди радіють маленьким струмочкам розтопленого снігу, розкритим брунькам верби, співам прилетівших  птахів. Природа голосно сповіщає прихід весни. Дивишся у світло — блакитне небо і в тобі бринить музика. Незабаром все зацвіте барвистими кольорами. Ворони сиділи на гілках дерев і перемовлялись між собою. Десь з’явився сизий голуб. Він змахнув крилами і присів на дитячу гойдалку. Новачка з усіх боків оточили ворони. — Звідки? Ти не місцевий! Йди з нашого двору! Голуб спурхнув  над ними, зробив велике коло над...

Більше
  • 25.06.2018