Taras

Діти бавляться надворі, Влітку дні такі чудові. Тепло. Гарно. Та де взявсь, З неба Дощик враз поливсь. Діти в клуню поховались, Переждати сподівались. Тут бабуся прибирала До порядку все складала. Тож прийшла, до діток сіла Й стиха так заговорила: — Заховалися, малята? Давайте Дощик всі прохати, Щоб полив землицю вчасно, Щоб скропив нам грядки рясно, Щоб все квітло, все раділо, Щоб на полі все родило. Голосненько, усі разом Ми покличем Дощик радо: — Іди, іди, Дощику! Зварим тобі борщику, Наваримо ще й каші, Щоб полив городи наші. Як почув це...

Читати далі
  • 02.05.2023

Сідайте зручненькоСлухайте уважненько.Жили собі Дідусь та БабусяІ були в них не Курка РябаНе телятко, не коточок,А гарненький Колобочок! Дідусю і Бабусі жаль стало їсти й залишили вони його собі, жити. Вони навчили його доброзичливості й поваги. Дорослі й малі всі мають право на життя. Зранку з сонечком вітайся.Всім навколо посміхайся! Малюкам допомагай!Стареньких синку, поважай. І захотів Колобок знайти собі друзів. Покотився він і зустрів на своєму шляху звіряток. Вони теж його не з’їли.  Першого зустрів Зайчика, потім Вовчика, Ведмедика, Лисичку і подружилися. Друзі дізналися, що у Колобка день народження і зібралися...

Читати далі
  • 02.05.2023

На краю лісу в нірці під старим дубом жило лисенятко Микитка зі своєю сім’єю. Було воно невеликого зросту з гарною рудою шубкою, пухнастим хвостом, мало маленькі гострі вушка, які чули кожен звук у лісі. Микитка завжди був щедрим лисенятком, любив допомагати рідним і друзям. Кожного дня він вставав рано-вранці та допомагав мамі приготувати сніданок для всієї родини. Потім Микитка поспішав до садочка, який знаходився на сусідній галявині. Лисенятко дуже любило їсти солодощі й могло з’їсти їх дуже багато. І одного ранку, як Микитка знову наївся солодощів, в нього заболів зуб....

Читати далі
  • 28.04.2023

Одного сонячного, теплого, літнього дня я зі своїми донечками та з песиком Патроном зібралася до лісу. У літню пору в лісі стоїть справжня благодать: дерева одягнені в яскраво-зелене оздоблення, м’яка трава стелиться по землі, повітря наповнене запахом трав і розігрітій сонцем деревини. А якщо опинишся в лісі рано вранці, то зможеш спостерігати, як на траву випадає свіжа роса, як розпускається безліч лісових квітів. Йдемо наче м’яким килимом, а не по траві й залишаємо сліди. Мандруючи по лісу помітили галявину з червоними шапочками суниць. Вони ж ще дрімали, схиливши голівки одна...

Читати далі
  • 28.04.2023

Ранок сьогоднішнього дня був прохолодним. Вітрисько-забіяка зривав з дерев останні листочки, які кружляючи у вальсі падали на землю. Прийшла пізня осінь. Все навкруги стало тьмяним, тихим та похмурим. На подвір’ї бабусі Ганни вже не чути веселого співу півника, цокотіння курочок та ґелґотіння гусей. За всім цим не один день на вишні спостерігав маленький горобчик Рікі.  — Мамо, що трапилося? Чому всі такі сумні? — запитував Рікі. — Бо прийшла холодна осінь, —  повчала маленького матуся. Ранньою весною Рікі з’явився на світ, тому й не розумів чому все так відбувається. Коли він злітав...

Читати далі
  • 27.04.2023

Дівчинка, на ім’я Діана давно мріяла про собаку. Усі зошити були обклеєні наліпками із зображенням собак, вона дивилась мультфільми лише про них. Часто  розповідала батькам про те, що собаки наймиліші створіння, вона казала, що у них мордочки такі, ніби завжди усміхаються. — Мамо, я так хочу собачку, — сказала Діана, глянувши на маму. — Доню, ти знаєш як за нею важко доглядати, відповіла мама. — Її потрібно вигулювати, купати, чесати, годувати. — Але я готова це робити — відповіла Діана. — Ні, і крапка! — суворо гримнула мама. Дівчинка ковтаючи...

Читати далі
  • 27.04.2023

Жило-було одне маленьке пташеня Чічі. Воно було найщасливішим пташеням на світі, бо мало найгарніший голос з усього Лісового Царства. Кожного дня пташеня співало і раділо життю, і його спів чули всі у лісі.  І одного дня до лісу прилетіли два птахи з камерами та мікрофонами. Це були птахи з іншого лісу іншої країни. Вони шукали найкращого співака для своєї нової фільмової стрічки. Чічі вирішив спробувати й показати свій талант. Після того, як пташеня виконало свою пісню перед іноземними птахами, вони були зачаровані його голосом. Іноземці запросили Чічі на зйомки до...

Читати далі
  • 25.04.2023

Сталося це тоді, коли було дуже спекотно, і здавалося, що не має жодного місця, де можна було б врятуватися від безжальних, палючих сонячних променів. Але ні, знайшлось одне, хоч і не примітне, але прохолодне та сповнене різних несподіванок казкове місце, це було: Жабське болото. У цьому неймовірному місці проживає сім’я Жабських, жабка Жанна та її чоловік Жан. У них не було діточок, але вони довго про них мріяли. Минали роки, жила сім’я Жабських у своєму ритмі, мали жабки свої якісь жаб’ячі справи. А ще вони дотримувались одного важливого для них...

Читати далі
  • 21.04.2023

Жив-був хлопчик. Мама називала його Котигорошком, а йому не подобалося. І бабуся називала його Котигорошком, і навіть мамина сестра тітка Ярина. Тільки тато називав “тезком”, а хлопчик не знав, хто це такий. А йому все цікаво було знати. — Чому я Котигорошко? — запитав хлопчик у мами, а вона каже: — Почекай, я вареники варю. Ось доварю — і розповім. То він не став чекати, взяв свою булаву та й пішов світом відповідь шукати. Ішов, ішов, зустрів дракона. Той лежав у затінку під кущем будяка і дрімав. Голова в нього,...

Читати далі
  • 21.04.2023

Історія ця трапилася в одному казковому лісі. В якому існує потаємна стежинка, про яку майже ніхто не знає. Адже вона полюбляє грати в хованки. Оце дивина! Ось її видно, хоп — вже й нема. Та найцікавіше, що вся вона золотиста від осіннього листя. Чудеса та й годі, адже на вулиці не золотокоса чарівниця осінь, а зеленоока дівчина-весна. Ця потаємна стежечка вела до фіолетового цегляного будинку зі срібним дахом та маленькими круглими віконцями. Всюди росли різноманітні диво-квіти, навіть пелюстки були пронумеровані. Жила в цьому будинку добра чарівниця, на ім’я Амелія. В...

Читати далі
  • 19.04.2023