Я жовтогаряча, нестримна, скромна і смілива водночас. Я непомітна і яскрава, тиха і голосна. Я забуяла і зів’яла, мій час визначений і нескінченний. Весна. П’янке повітря. В ситій, напоєній землі, що вдосталь відпочила, пробуджується нове життя — крихітний сріблястий парашутик. Міцно вчепившись у грудочку землі, я вперто пробиваюся до сонця, мого божества. Я вибухаю зеленим паростком, наповнююся соками матері-землі, я народилася! Я є! Я Дитина, спрагла до всього нового. Я зачаровано пізнаю світ. Я вірю й обманююся, прошу пестощів і тремчу від ніжності, коли мене огортають любов’ю. Швидко перетворююся на...
