В країні Гарбузяндії жили-були гарбузи: пузаті, ребристі, овальні, круглі, плескаті, довгасті, химерні й неймовірно прекрасні; жовтогарячі, помаранчеві, жовті, зелені, сиві, білі, сірі та навіть сині; солодкі, запашні й аж гіркі. Один молодий, спесивий та бундючний Гарбузяка заклався з іншими гарбузенками, що спокусить одну файну господиню, знану Ориську. Гарбузяка був видний гарбуз. Красень із видовженим тілом, потовщенням у вигляді насіннєвої камери біля квіткового кінця, схожий на гігантську грушу, спекотно помаранчевого кольору. Такий собі живчик і пустун. Дочекався Гарбузяка недільного дня, зручно умостився на воза, серед інших гарбузів і поїхав з господарем на базар. А...
Taras
Коли на літо до бабусі Галі та дідуся Саші приїжджають онуки це завжди свято. Зазвичай Бабуся Галя ввечері питає онуків, що приготувати на сніданок. У кожного онука є свої улюблені страви. Машуня любить омлет, Сашко кашу, Ірися картопляне пюре, а Іванко — суп з галушками. Ох, суп з галушками, це ціла історія. Насправді суп звичайний, курячій. А от галушки… Галушки бабуся робить дивовижні. Встає раненько. Замішує тісто. Дає йому відпочити. Так. Чомусь тістові треба відпочивати. Від чого воно натомилось? Дивина. Після того, як тісто відпочине, бабуся його нарізає на невеличкі...
Іванко з родиною мешкав на краю міста. За п’ятсот метрів вже починався сосновий ліс. Вони часто вибиралися до лісу на шашлики. Іванко та Машуня збирали гілки на багаття. Мама облаштовувала місця для сидіння, нарізала овочі, а батько розводив багаття та викладав цеглинки на кшталт мангала. Окрім шашлику ще пекли картоплю. Це коли береш картоплинку, загортаєш у фольгу, розгрібаєш вугілля, кидаєш картоплину, а потім загортаєш. Зазвичай багаття не велике, картопляних бомбочок туди влазить пять-шість, якщо великих. Смакота потім виходить, ммм. Одного разу Іванко з хлопцями зі двору пішов гуляти на територію...
Мало дітлахів можуть похизуватися тим, що не люблять солодощі. Іванко не з таких. Він дуже полюбляє солоденьке, і йому майже не важливо, які то будуть цукерки, наприклад: шоколадні, карамельки, льодяники, іриски. Та коли бабуся купляє цукерки, то діляться вони порівну між усіма онуками. Після розподілу Машуня, Ірися, Іванко та Сашко збираються до купи та міняються цукерками. Ірися ось любить іриски. Тому вона вимінює іриски в інших дітлахів. І у кожного своя хованка для цукерок, бо для малечі це скарб. Іванко з’їдає свої цукерки перший за всіх. І потім ходить-мається без...
На літні канікули до бабусі Галі та дідуся Сашка приїхали онуки. Четверо. Два хлопці — однолітки — Сашко та Іванко. Та дві дівчинки — Машуня та Ірися. Дідусь та бабуся обійняли та розцілували онуків. Діти після цих обіймів, одразу побігли перевдягатися. Діти любили бавитись в саду. Вигадували різні ігри. В саду було багато різних дерев — яблуні, вишні, груші, абрикоси, горіх. І була в них одна суто дитяча забавка — вони лазили по майже усіх деревах в саду. Як мавпочки, цупко чіпляючись руками, підтягуючись, уважно переставляючи ноги на гілки якомога...
Іванко та Сашко двоюрідні брати. Не розлий вода. Всюди разом. Обидва заводили. Один за одного горою. Нікому не дозволяють їх ображати. Але є один період, коли вони перетворюються на жартівників… Вони однолітки, три дні різниці. Сашко старший. І щоразу як у Сашка день народження він починає жартувати над братом: — Ну що ти там, малюк? Як воно? Он я вже дорослий, а ти ще малий. Данило також гострий на язик хлопчина: — Як ти там старенький? Щось пісочок бачу з тебе сиплеться. Ти обережніше, може тобі в м’яча грати не...
– Тату, а валізка тепер заспокоїться? – запитала Катруся за вечерею, після повернення з дитячого садочка. – А вона що, нервувала? – пожартував батько, але ніхто не сміявся. Катруся продовжила допитуватись: – Мама сказала, що вона тривожилася. Яка така тривожна валізка? Закипів забутий чайник, аж зашипів, булькаючи окропом на плиту. – Я так багато туди води залила, але він таки швидко впорався і кип’яток готовий. Кому чаю? – запропонувала мама. – Всім нам, – батьків голос залишався сумним, хоч він і намагався жартувати. Мама налила заварений чай у чашки, а...
До бабусі Галі привезли онука — Сашка. Сашко — жвавий, навіть непосидючий чотирирічний хлопчина, який вже вважає себе дорослим і самостійним. Ходить по дворищу, командує курми. Заглядає до свиней. Грається з котами. І поки бабуся поралася на кухні, Сашко, непомітно вийшов зі двору і попрямував спочатку до шкільного двору. А звідти вже й дійшов до сільського клубу. Там недалечко. А біля клубу вже підійшов до траси та став голосувати. На диво, на його вимогу зупинився дядько на мотоциклі з коляскою. Запитав Сашка, — “тобі куди?”. Дядькові виявилося по дорозі з...
Настало літо. Пора літніх канікул. Знову до бабусі Ірини з’їхалися онуки. Коли стоїть гарна погода, то вся родина сідає їсти на дворі. Великий стіл накривають скатертиною або цератою, розставляють тарілки, розкладають ложки та виделки. Онуки, як справжні офіціанти, приносять страви, напої. Після того, як стіл повністю накрито, всі всідаються та починають їсти. Та коли ви їсте на дворі, до вас, незалежно від вашого бажання приєднуються незвані гості — комахи. Мухи, наприклад, так і кружляють навколо хліба, супів або компотів. Бабуся, дідусь та старші онуки відганяють їх, щоб не заважали. Одну...
Ось Іванку вже сім років. Вони з батьком вже багато разів були на риболовлі. Тепер Іванко знає, що рибу не випускають. Знає як користуватись підсакою, що таке ятір. Звечора підготували вудки, накопали черв’яків, накрутили хлібних кульок. Рано-раненько одягнулись, взули гумові чоботи та з веселою піснею покрокували до річки. Прийшовши до річки знайшли пару місць, які якраз підходили для вдалої риболовлі. Іванкові дістався дерев’яний човен у березі, що був міцно пришвартований. А батько пішов на кладку за три метри від цього човна. Іванко сів у човна. Прив’язав ятір, в який він...