Зайчисько захворів. Він лежав під кущем ліщини і тремтів. Ні, не так. Він – трясся. Тряслися зайчикові лапи. Тряслася зайчикова спина. А особливо сильно тряслися зайчикові вуха. Навіть кущ ліщини – і той трясся разом з заячими вухами. Маленьке тільце…
Перше, що пам’ятає маленький Вовчик, це смак молока, тепло вогню і запах сиру. Мама-Собака розповідала Вовчикові, що Хазяїн знайшов маленького Вовчика пізньої осені поміж каменів на березі неглибокої гірської річки. Знайшов й приніс до кошари, поклавши між щойно народжених цуценят…
Єнотик дуже полюбляв слухати казки. А їх мама-єнотиха знала безліч. Вона могла на ніч розповісти, як кругленький хлібець втікав від діда з бабою, ведмедя, вовка, але перехитрувати вправного Єнота – не зміг. Могла розповісти, як розумний Єнот перемастився синьою фарбою…
Ведмедик був маленьким… Ні, не таким маленьким, як Мишка. І не таким маленьким, як Їжачок. Але середньої статури Борсук міг сильно налякати малого Ведмедика, а смугастий Єнот – залюбки відбирав у нього щойно зібрану малину. Скажіть но мені, кому таке…
Було це дуже давно, Тоді на світі відбувалось безліч чарівних подій, тоді відра були з дерева, човни зі шкіри, а голки робились із кісток… Одного ясного ранку, коли сови вже поснули, а бджоли ще не вилітали з вулика, сперечалася з…
Читачі коментують