В мене часто складалося враження, що ми з Вестом — справжні детективи. Принаймні поводилися ми саме так. Прошукували цілі квартали, вичікували мешканців різних будинків під під’їздами, з надією побачити тих, кого ми шукали. Але і я, і Вест розуміли: цього замало. Світ такий великий, а ми такі малі, що я втрачав надію знайти їх. Проте Вест був настроєний на успіх і своїм оптимізмом він підзаряджував мене, просто як батарейку, що сідає. А й справді, хіба маленька муха-цокотуха не може облетіти весь світ? А я його лапками обійду! Наші пошуки не...
В дорозі я був вже дуже давно. Можливо, місяць, або й більше. Все йшов та йшов… Сонце гріло вже не таким ласкавим промінням, вітер ставав все холоднішим, а дощ випадав дедалі частіше. Я страшенно сумував за Котою і нерідко згадував про неї. Якось згадалася мені одного разу легенда, яку вона мені розказала. Кота запевняла, що це й не легенда зовсім, а реальна історія, та всі вважають її надто фантастичною, тому й згадують її лише як давній міф. А розповідь звучала так: В одному дуже маленькому містечку, такому маленькому, що й...
Вже не пам’ятаю як довго я йшов, але те, що втомився, можна було побачити і по мені, і по моїй ході. Хитало мене як березовий листочок посеред пізньої осені. Та й холодно мені було так само. Я зупинявся, вдивлявся в, здавалось, безкінечну дорогу і йшов далі. Почався дощ, а так як я його терпіти не можу, довелось замислитись про пошук бодай найменшого сховища. На щастя, зовсім скоро я побачив маленьку шпаринку у вулиці. «Мабуть, каналізація» — подумав я і впевнено рушив до неї. Так, це справді була каналізація. В ній...
Снігова Хмаринка, звичайнісінька хмаринка: біленька, пухнаста та весела. Від хмаринки дощової відрізняється тим, що сипле на землю сніжок, а не льє дощиком. А головне, на сніговій Хмаринці живуть її подружки біленька Мишка та біленька Павучиха. Вони товаришують дуже давно й живуть у злагоді. З ранку Хмаринка обов’язково пролітає над будиночком Корови Лоли. Лола дає велику скриньку молока. Після чого всі втрьох: Хмаринка, Мишка та Павучиха випивають по склянці білого молока з духмяними білими цукровими шундиками. М-м-м, смакота! А потім Хмаринка пропонує: – Подружки, нумо побавимося? Я бачу під нами наше...
Я пам’ятаю, як хтось вигукував моє ім’я: “Онікс, онікс. Який же він гарний!» — доносилось до мене крізь сон. Я подумав, що це Кота мене наздогнала і вирішила повернути, але остаточно прокинувшись, зрозумів, що голос їй не належить. Посидівши трохи біля помийного баку, під котрим я зручно спав, я все ж таки наважився піти перевірити, хто ж це мене відшукав. Що тут скажеш, цікавість взяла верх над бажанням ще трішки поспати! Сонце було вже високо на небі, тому коли я вийшов з темного провулку, воно мене враз засліпило пекучо-приємними промінцями....
(В імені Сніжинка наголос падає на перший склад) Маленька Сніжинка – надзвичайно мила й гарненька фея, що живе в сніжно-білому замку в найбілосніжнішій у світі країні. А знаходиться та країна серед величезних і холодних крижин. Проте Сніжинка – фея, що не боїться холоднечі, навіть навпаки – укриває Землю снігом. У такій нелегкій справі допомагають їй Сніговий Слон і Снігова Ягничка. Ці тварини, як і годиться помічникам феї,– незвичайні, чарівні. Протягом весни, літа й осені Снігова Ягничка їсть льодинки, що осипаються з айсберга. А Сніжинка з м’якої пухнастої вовни Ягнички пряде...
Колись давно, у Ґудзи-країні ніколи не було снігу. Друзі, ви ж знаєте, що то за така країна, Ґудзи-країна? Так, правильно, там живе фея загублених ґудзиків Ґудзи-мудзи. І, безперечно, що у тій країні все з ґудзиків: і квіти, і дерева, і, навіть Сонечко – то величезний яскравий та блискучий жовтий ґудзик. У феї Ґудзи-мудзи є помічники Ґудзульки – маленькі, кругленькі створіння, дуже веселі, чуйні та слухняні. Вони збирають з усієї Землі загублені хлопчиками, дівчатками і навіть дорослими, ґудзики. Всі ґудзики, зносять до величезної Ґудзипечери. Перед Різдвом, Гудзи-мудзи разом зі своїми помічниками...
Вступ Я подорожую світом так давно і бачив у своєму житті стільки дивовижних речей, що десь підсвідомо розумію: поділитися своїми враженнями від цікавих мандрівок — просто повинен. Кажуть у народі, що людям потрібно вчитися на своїх помилках, а я хочу, щоб ви вчилися на чужих і ніколи не повторювали їх. Перш ніж перейти до розповідей, хочу розказати про себе. А точніше про своє життя, яким воно було до моїх захоплюючих пригод. Отож, будьмо знайомі, я — Онікс! Оніксове дитинство Кажучи відверто, дитинство у мене не було надто солодке. Не...
– Привіт, черговий новий ранку, – потягуючись, пробурмотів Маленький Їжачок, опісля подумав і захоплено додав: – і як це я одразу не здогадався! Із днем народження тебе! Автор: Єкатеріна Кулік (Переклад: Олександр Положинський)
Із першими зірочками Маленький Їжачок зачинив двері на вербову гілочку, і, навсебіч розмахуючи плетеною козубкою, рушив у дорогу. “Цікаво, куди це він зібрався?”, – Подумала собі заспана Ворона, що пролітала мимо. “Ой, здається, Маленький Їжачок, – пробурмотіло Вовченя та згодом додало: – і, здається, він зібрався уві сні завітати до мене в гості з пиріжками”. Після чого швиденько задмухнуло свічку. “Дивно, – помітила на стежці Маленького Їжачка Мама-Білка, – схоже, знову щось замислив”. А Маленький Їжачок ні на кого не звертав уваги, старанно вишукуючи та складаючи у козубку крихітні сонячні промінчики,...
