Розкажу вам казочку,Не одну — а в’язочку,Про маленьких Світлячків —Козачків — лісовичків. Рудик, Жовтик і БузокВийшли разом на лужок.Чути, кличуть: “Поможіть!З ятірка мене спасіть.”Відшукали враз стежину,Обійшли рясну ожину.Подалися до ставкаРятувати Окунька.Окунець попав у ятір.Він на поміч кликав матір.Бачив вже себе не в річці— На гарячій сковорідці. Ось прийшли рятівники,Три хоробрі Світляки.Довго бабралися в ятірціВправні хлопчики оціОбережно витягали,За усім спостерігали,Щоб пуголовків-жабенят,Мальків риби не злякать.Вже звільнився ОкунецьШусть у воду — молодець.Помахав хвостом на дяку.Ну, втікати з переляку.Щука назирці ходила,Ледве його не схопила.Жовтик її проганяв —Мало здобиччю не став.Світлячки ж наші знайоміПовернулися додому.