Ярема був єдиним сином у своїх батьків, які вже ніколи не думали, що у них народиться дитина. Проте Бог, до Якого молилися вдень і вночі, все-таки змилувався над ними й однієї літньої ночі послав їм хлопчика. Не довго вибирали ім’я дитині, не думали над його значенням. Тож вирішили назвати Яремою. Ріс Ярема хлопчиною, якого цікавило все довкола. Батьки, як могли відповідали на всі його запитання за силою своїх знань. А коли син навчився читати книги й пізнавати з них мудрість, тоді сам почав переповідати батькові та неньці, що в них...

Відірвавшись і впавши з пахучого м’якуша хліба, крихта не одразу збагнула, що лежить на снігу, який є також білим, як вона, проте холодним. І білі сніжинки, що летіли зверху, нічим не могли допомогти їй. А велетні, які своїм зростом сягали неба, власними ногами могли розтоптати її. Маленькій, немічній дуже хотілося жити. Вона не знала, що чекати її в цій круговерті. Де крім жаху, ліпшого годі було знайти. Та втрачати віру – не хотіла. А сніг падав і не думав припинятися. Мороз із кожною хвилиною дужчав. Лежачи в снігу, крихта відчувала,...

Коли в однієї курки-квочки вилупився з яєчка малюк-півник, вона зрозуміла, що над вихованням свого сина доведеться багато-багато працювати. Бо вже наступного дня півник не хотів залишатися під її крилами, а старався вискочити з кошика, заховатися десь, утекти. Синочок виявився великим неслухнянцем. – Не дитина – справжня біда, — жалілася подружкам курям. Та й батько півень не знав, що йому робити. – Може його відправити на виховання до качок чи до гусей? – Краще до індиків. – А я пропоную до страусів. – Спочатку до перепілок, а потім… Варіантів було багато,...