На гірському обійсті діда Івана однієї весни вилупилося троє курчат. Зазвичай, це дуже мало, бо квочка може висидіти і двадцять курчат одночасно. Але курка з півнем тільки освоювалися на новому місці, і поки дід займався господарством, то й не помітив, як курка сіла на кілька яєць, що відкотилися у сіно і висиджує їх там. В той час сонце вже добре прогріло землю, трава починала рости все швидше. Комашки виповзали зі своїх схованок і непомітно лазили на поверхні. Дід Іван саме готувався запрягти коника, щоб об’їхати лісові молоді насадження, як почув попискування під хатинкою. Обернувся —...
Taras
На початку осені правління оголосило в лісі свято — День врожаю, і з цього приводу запропонувало встановити вселісовий вихідний. Здивувалися звірі, що то за новина така, “вихідний”, і як вони мають його святкувати. Їм і пояснили, що замість роботи буде накрито великий стіл зі стравами (кожен має щось принести до столу і пригощати інших). Першим відмовився борсук — йому треба запаси зимові робити. Зайці похитали головами — капусту треба квасити, і моркву не копано. Білка послалася на те, що горіхи вже обсипались, а якщо їх не збере, то всі поїсть...
Червоний спортивний автомобільчик думав, що він найкращий у світі. Ще б пак! – Фарба в мене блискуча, колеса новісінькі, двигун найпотужніший поміж усіх! Їздив автомобільчик вулицями маленького міста, хизувався. Всім заважав, правила порушував. – Куди на повороті обганяєш? – сердився роботящий пікап. – Чого перед носом шмигаєш? – гуділи клаксонами поважні автобуси з пасажирами. – Хіба на переході дозволено зупинятися? – обурювалися модні кабріолети. – Хто це на заправці вередує, черги не дотримується? – бідкалися звичайні автівки. Навіть «Швидкій допомозі» спортивний автомобільчик не поступався – тиснув на газ і мчав...
Маленьке сіре козенятко усього в світі боялося. – Пішли з нами стрибати! – гукали ягнятко, лоша та інші звірятка. – Боюся колінце забити, – відповідало сіре козеня. – Дивися, яку барвисту веселку привів літній дощик! – раділи квіти у лузі. – Боюся ніжки замочити… – Травичку щипати будеш? – питала сестричка-коза. – Боюся равликів рогатих, що в траві ховаються. – А нашого гарного півника бачив? – квоктали заклопотані курочки. – Боюся… Півник голосно кукурікає. – А метеликів ловив? – щебетали жваві горобчики. – Боюся не впіймати… – А казку читав?...
ІСТОРІЯ 1 Жила-була лялька… Ні, не так. Спочатку лялька З’ЯВИЛАСЯ. У великій коробці лежали різнобарвні шматки тканини, клубочки, моточки і котушки ниток, стрічки. У окремій коробочці лежали ножиці, олівець та подушечка з голками. Руки майстрині обережно відкрили коробку і почали поволі перебирати клаптики тканини. Кілька відібраних шматків відклали, далі коробка знову щільно закрилася, і розпочалося ДИВО СТВОРЕННЯ. Вправні руки згортали і розправляли тканину, змотували нитками, добирали клаптик за клаптиком, щось припасовували, щось складали назад у коробку…Ось настала черга ниток, ножиць і голки. Нитки відмірялися і складалися у пасма, які...
Руденька ніколи не ображалася, якщо її так називали. Навіть якщо казали “Руда”, теж не ображалася. Бо чого на правду ображатися? Навпаки, Руденька пишалася і своїми довгими рудими кучерями, і ластовинням. Усіма сімнадцятьма плямочками на носику і щічках. Нажаль, Руденькій більше нічим було пишатися. Певне, вона таки “зовсім негодяща”. То тітки слівце – “негодяща”. Тітка, звичайно, не підозрювала, що Руденька усе чує, коли розмовляла зі старшою сестрою. А вона причаїлася і почула… Правда, вона негодяща. Тобто ні до чого не придатна. Спочатку навчалася найважливішого — змінювати долю…Ой, пробачте, варто дещо пояснити....
У високих горах Карпатах, поміж густих лісів жив собі дід Іван. Добряк такий, що ще світ не бачив. Ніхто не міг і слова поганого сказати про нього. Подорожньому підкаже дорогу, втомленому дасть прихисток для відпочинку, спраглому подасть горня джерельної води, голодного пригостить смачною кашею. Добра слава про діда прокотилася по усіх усюдах. Якось повз дідову хатинку проїжджали два розбійники. Вже вечоріло і вони втомлені після довгої цілоденної дороги захотіли знайти собі місце для ночівлі. І вони вже не раз чули про доброго діда. То й зайшли самі до хати, сіли за стіл і старший гукнув:...
Жила собі дівчинка, звали її Інгрід. Батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. Але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. В неї були найдорощі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. В школі в неї було багато подруг, але вони дружили з нею тільки через те, що в неї було багато гарних іграшок, а по справжньому її трохи недолюблювали за поганий характер. Одного разу, Інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй...
Повчальна та розвиваюча казка озвучена українською мовою “Дерево щастя” вчить дітей та їхніх батьків цінувати проведені разом хвилини, любити та поважати одне одного. Саме тому, дивитись історію про дівчинку Софійку буде цікаво не тільки дітям, але і дорослим. Спільний перегляд принесе усім багато позитивних емоцій. Рекомендуємо використовувати казочку для перегляду на уроках етики в молодших класах, виховних навчальних закладах та у домашньому вихованні дитини перед сном, або у вільний час. Кожен із нас, мріє посадити своє дерево щастя, але не усі розуміють, що для того, щоб воно виросло високим, здоровим...
Серед Карпатський гір і чистеньких річок, у густому-густому лісі була маленька хатинка. Вона була змайстрована високо-високо на міцному дереві, щоб її не могли дістати голодні вовки та лисиці. Рано у віконечко хатинки заглядало сонечко і будило маленьких мешканців: зайчика Пушка, лісову мишку Соньку та братиків білченят Томка і Хомка. Вони жили разом та завжди допомагали один одному. Одного разу мишку Соньку збудив невідомий звук, який чувся неподалік хатки. Вона вирішили поглянути, що сталося у лісі і виглянула з вікна. Та через непроглядну темряву нічого не побачила. Жалісливий звук ставав все...
