У високих горах Карпатах, поміж густих лісів жив собі дід Іван. Добряк такий, що ще світ не бачив. Ніхто не міг і слова поганого сказати про нього. Подорожньому підкаже дорогу, втомленому дасть прихисток для відпочинку, спраглому подасть горня джерельної води, голодного пригостить смачною кашею. Добра слава про діда прокотилася по усіх усюдах. Якось повз дідову хатинку проїжджали два розбійники. Вже вечоріло і вони втомлені після довгої цілоденної дороги захотіли знайти собі місце для ночівлі. І вони вже не раз чули про доброго діда. То й зайшли самі до хати, сіли за стіл і старший гукнув:...
Taras
Жила собі дівчинка, звали її Інгрід. Батьки її дуже любили і робили все для того, щоб вона була щаслива. Але їй завжди здавалося, що чогось не вистачає. В неї були найдорощі іграшки, найкрасивіші ляльки і найсмачніші цукерки і шоколадки, але вона постійно ходила невдоволена і злилася. В школі в неї було багато подруг, але вони дружили з нею тільки через те, що в неї було багато гарних іграшок, а по справжньому її трохи недолюблювали за поганий характер. Одного разу, Інгрід дуже образилася на маму, за те, що та купила їй...
Повчальна та розвиваюча казка озвучена українською мовою “Дерево щастя” вчить дітей та їхніх батьків цінувати проведені разом хвилини, любити та поважати одне одного. Саме тому, дивитись історію про дівчинку Софійку буде цікаво не тільки дітям, але і дорослим. Спільний перегляд принесе усім багато позитивних емоцій. Рекомендуємо використовувати казочку для перегляду на уроках етики в молодших класах, виховних навчальних закладах та у домашньому вихованні дитини перед сном, або у вільний час. Кожен із нас, мріє посадити своє дерево щастя, але не усі розуміють, що для того, щоб воно виросло високим, здоровим...
Серед Карпатський гір і чистеньких річок, у густому-густому лісі була маленька хатинка. Вона була змайстрована високо-високо на міцному дереві, щоб її не могли дістати голодні вовки та лисиці. Рано у віконечко хатинки заглядало сонечко і будило маленьких мешканців: зайчика Пушка, лісову мишку Соньку та братиків білченят Томка і Хомка. Вони жили разом та завжди допомагали один одному. Одного разу мишку Соньку збудив невідомий звук, який чувся неподалік хатки. Вона вирішили поглянути, що сталося у лісі і виглянула з вікна. Та через непроглядну темряву нічого не побачила. Жалісливий звук ставав все...
Настало тепле літо. У ясному небі яскраво сяяло сонце. Зайченя Побігайчик та його друзі: лисеня Лиско, ведмежа Лапко та вовченя Сірий вибігли на широку лісову галявину. Галявина була рівна-рівнесенька, наче стіл. На ній росла густа зелена трава. – Гляньте, – захоплено сказав один із приятелів, лисеня Лиско, роззираючись довкола, – ця галявина – справжнє футбольне поле. Отут би нам м’яч поганяти! Звірята глянули на зайчика Побігайчика: адже лише у нього з усієї компанії удома був справжній футбольний м’яч. – Гаразд, – погодився зайчик Побігайчик. – нумо набирати футбольну команду! Чутка...
Далеко-далеко у морі є маленький острів. Такий маленький, що на ньому росте лише кілька кокосових пальм. Час від часу на обрії з’являється корабель, минає острівець, не зупиняючись, і пливе собі далі. Вдень над островом світить гаряче сонце, а вночі у небі сяють зірки – величезні і яскраві. На пологому березі острова була собі маленька піщинка. Вона лежала непорушно, поруч із десятками й сотнями своїх посестер, інших піщинок. А ви, певно, знаєте, як це нудно – годинами сидіти чи лежати, нічого не роблячи! От і піщинці було дуже нудно. Їй хотілося...
Пригоди ведмежульки та борашки Казочки для зовсім маленьких Потап і Настуся давні друзі. Вони знайомі з самого дитинство. Можна сказати, що познайомилися ще в дитячому візочку. Кожного дня вони зустрічаються та разом пізнають казковий світ через пригоди. Настя: Привіт Потап! Потап: Здорово Настуня! Потап: Що будемо сьогодні робити? Настуня: Пропоную зварити смачний борщик, Потап: Борщик? О я це люблю, це дуже смачно та корисно, але нажаль не вмію, Настуся, а ти вмієш? Настя: Звісно вмію, кожна поважна борашка вміє варити борщик. Я тобі все докладно розповім, а ти, головне...
Казки Євгена Маєвського
Єдиний випуск програми “Вечірня казка” (1984 рік) з улюбленцем дітлахів Дідом Панасом, який зберігся в архівах Національного телебачення. Адже дід розказував всі казки наживо, у прямому ефірі без будь-яких попередніх записів.
Розплющивши очі, маленька Мурашка зрозуміла, у якому вона лайні. Під ніжками аж чавкало. Стежечка, яка вела з галявинки до дерева раптом закінчилася і маленьке створіння гепнулось у яму. І як тепер з неї вибратись – комашка не знала. У ямі , звісно, вона не вперше, але ті були не такі глибокі. Та й здавалося, Мурашка вже навчилась ходити по лісу і в таку халепу вже не потрапить. А тут на тобі . — Ну от і все. Подумала вона. Який сенс жити у цій темряві. Усе скінчилося. Виходу немає. Довкола лайно,лайно,...
