Було це дуже давно, Тоді на світі відбувалось безліч чарівних подій, тоді відра були з дерева, човни зі шкіри, а голки робились із кісток… Одного ясного ранку, коли сови вже поснули, а бджоли ще не вилітали з вулика, сперечалася з нитками голка для шиття, що зможе стати голкою… ну хоча б у їжака. Сказала, і пішла в ліс. А там – страшно! Вовки – бігають, дерева – шумлять. Жах! Бачить – нора. Думає: «А може, там їжак?» Заходить в нору, а там дійсно їжак: крутиться, заснути не може – боїться,...
В далеку давнину жила на світі одна чарівна панянка — принцеса, хоча сама того не знала. А ти знаєш чим панянки й принцеси відрізняються від звичайних дівчаток? Так, звісно, що у кожної принцеси є особливий дар, завдяки якому вона може змінювати світ на краще. Але той дар може дати про себе знати не одразу. Народжується звичайна дівчинка, а потім — починаються дива. Тож, коли народилась маленька Ганна, її мати дуже сподівалась на диво. Мами, вони завжди такі: кожна вірить, що її дитина найкраща. І твоя думає так, тож не розчаровуй...
Даринка трохи нагадувала мамі Пеппі Довгупанчоху, бо мала всіяне ластовинням обличчя, дві (більш-менш слухняні) руді кіски та непосидючий характер. Коліна її нерідко були збиті, бо вона часто грала з однокласниками у футбол. Воротарі її побоювалися, бо траєкторія м’яча після її удару була непередбачувана. Ще вона любила лазити по деревах, купатися в Удаю, жбурляти у кривдників соснові шишки й грати з татом у шахи. Тато мав перший розряд по шахах й сім років підряд вигравав перше місце на районних змаганнях та не нижче п’ятого на обласних. Переможені ним суперники дивувалися: тракторист,...
Вихователька повела групу учнів на подвір’я гімназії після занять. Хоча весна цього року була доволі прохолодною, гімназисти третього класу групи подовженого дня гуляли щодня. Тому, що не буває двох однакових днів, навіть годин. Так хочеться бачити прояви весни, коли проростають зернятка і на волю з-під землі вириваються весняні квіти. Ось і кульбаби вийшли на побачення з сонечком, цього року їх було замало, а раніше галявина для прогулянок завжди рясніла жовтим кольором. — Ми будемо робити віночки? — запитала Марічка Олену Кирилівну. — Заждіть, почекаємо парашутистів, — відповіла вихователька. — Справжніх?...
Полювання. Звір мчав, як авто, швидкість п’ятдесят кілометрів, пуму легко зустріти в гірських хвойних лісах і трав’янистих рівнинах, а зараз це — Пампаси. Постать — граціозна, в очах горять вогники. Здобич зовсім близько, маленький неслухняний Оцелот, невеликий кіт з роду леопардів. Він також вийшов за їжею, це необхідно, щоб вижити, а тут його самого вважають за обід! — Казала мені мати, не можна одному гуляти, зарано в Пампасах полювати! Ааааааааа! — швидко пересувався Оцелот. Зранку все було так добре! Дідусь розкладав їжу та пригощав малого. Це був останній провіант, треба...
Похід за медом і смачне малинове варення Тріщали кущі, здригалася земля, але птахи мовчали, хоча зазвичай саме пернаті першими сповіщають про будь-який переполох в лісі. Та цього разу в здійнятому гаморі не було нічого надзвичайного чи небезпечного. Просто сім’я ведмедів порядкувала в дикому малиннику, збираючи соковиті стиглі ягоди. – Мишко! Ти не збираєш, а все до рота тягнеш! – обурилася донька Варя. – Скажи йому, мааамо! – Нічого не все, – плямкаючи, заперечив її молодший брат, вимазаний червоним від округлих вух до клишоногих лап. – Ти й сама багато з’їла!...
«Структура ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) внесла український борщ до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони. Про це 1 липня повідомив міністр культури України Олександр Ткаченко» Радіо Свобода. Запрошуємо також в авторський YouTube канал Наталії Клевцової — Екоказки і не тільки Nataliia Klevtsova
Арбітр Казку «Арбітр» можна прочитати також тут.
Ця історія почалась в ті часи, коли Дніпровські пороги були одними з найнебезпечніших перепон у всій Європі. В ті часи, коли дичину можна було зустріти на кожному кроці, в кожному полі та під кожною ялиною в лісі. Дніпро втамовував спрагу подорожніх, а риби в ньому було стільки, що, здавалось, зануриш в будь-яку річку руку і можна було зачерпнути повну їх жменю. У невеличкому козацькому селищі, що розташувалось на території сучасної Харківщини, жив собі хлопчик на ім’я Іван. Його батько був колись козаком, але залишив військову справу задля ведення осілого способу...
Ведмідь розлігся на галявині, його широка лапа зачепила мурашник. Комахи занепокоїлись, вискочили зі своєї домівки. — Що це за гора? — здивувався маленький Мураш. — А ти куди, ще не дуже дорослий, — хотіли зупинити Мураша брати мурахи. — Я з вами, роздивлюся, що за велетень нашу домівку зачепив. — Ведмідь, братики, нічого не вдієш, його всі в лісі бояться, — прийшов з розвідки старший з мурах, його позивний — Стар, що значить «зірка» по-англійськи, але він не пихатий, як деякі зірки, навпаки серйозний і розсудливий. — Як це: нічого...
Соціальна платформа нового покоління — Sl8
