Дуже багато років тому, в одному королівстві жив собі примхливий старий король, і як годиться мав доньку, яку все ніяк не міг видати заміж, бо вона була ще примхливіша за нього. Та якось задумав той король побудувати дорогу до сусіднього королівства. Довго її будував, та на заваді став здоровецький камінь, який було не обійти, бо дорога мала проходити поміж двох скель, а той камінь впав саме між ними. Прийняти його змоги не було, бо він був занадто величезним, тому залишилось лиш розбити його на друзки, та вивезти звідти по шматках....
Taras
Старий будинок, що багато років стояв пусткою, вже й почав забувати, що таке галас, нарешті отримав нових господарів. Відразу в будинку з’явилося життя, стало гамірно та людяно. На вулиці вже була холодна осінь, коли нові господарі завершили ремонт та прибирання. За вікном віяв холодний поривчастий вітер, та раз за разом накрапав холодний дощ. Господарі позавозили свої речі, серед яких було багато вазонів та квітів. Але в будинку, було дуже холодно, бо опалення ще не відремонтували, а тепло дуже необхідне. Тому було прийнято рішення терміново ремонтувати камін, бо то швидше й...
На одній лісовій галявині, посеред дубового лісу, в дублі високого старезного дуба жила собі родина бджілок. Бджілки були дуже працьовиті, трудилися зі сходом сонечка і до самого його заходу. Вони б і вночі працювали, але коли темно, то квітки не дають пилку. Можливо тому, що хочуть щоб бджілки відпочили. Кожна бджілка від малої до великої знають і старанно виконують свої обов’язки: одні будують та займаються хатніми справами, інші носять пилок, хтось робить та складає мед, якісь стоять в охороні, щоб злодії не пролізли, няньки доглядають малечу. А всім королівством керує...
От люди ж, купують ковбаси і курячі стегенця і котлетки їдять, а я всього-на-всього з’їв бабусю! І що з того, я може їй допомогти хотів, вона ж старенька була і хвороблива. Пообідав і вмостився подрімати, точно так само як люди роблять. Чому переодягнувся в бабусю, після їжі? Та щоб дівчинці було легше сприйняти її втрату. Так би мовити, бабуся стала ще старішою, ще страшнішою, а отже помре невдовзі, не буде за ким сумувати. Та де там, ця дівчинка така настирна, як індик зі своїми запитаннями і червона, як його коралі....
В одній добропорядній сім’ї жив собі папуга, і був у нього маленький, але дуже затишний будиночок. А в тому будиночку чого тільки не було: і жердинка, на якій папуга любив подрімати після смачного обіду, і люстерко, в якому він часто милувався своїм відображенням, і гойдалка, щоб гойдатися для покращення настрою. Та найголовнішим надбанням папуга вважав своє ім’я, найгарніше ім’я на всьому білому світі, яке він з гордістю міг вимовити сам! Його звали Арчибальд. Але близьким і друзям він дозволяв називали себе просто Арчі. І все було добре, і усім Арчибальд...
За вікном березень. Ще кріпнуть морози, дерева стоять в очікуванні весни. Діждавшись весни, люди радіють маленьким струмочкам розтопленого снігу, розкритим брунькам верби, співам прилетівших птахів. Природа голосно сповіщає прихід весни. Дивишся у світло — блакитне небо і в тобі бринить музика. Незабаром все зацвіте барвистими кольорами. Ворони сиділи на гілках дерев і перемовлялись між собою. Десь з’явився сизий голуб. Він змахнув крилами і присів на дитячу гойдалку. Новачка з усіх боків оточили ворони. — Звідки? Ти не місцевий! Йди з нашого двору! Голуб спурхнув над ними, зробив велике коло над...
Сонечко світило лагідно, легкий вітерець навівав прохолоду. Костя сидів в інвалідному візку і спостерігав за оточуючими. З сусіднього під’їзду вибігли хлопці, з Сашком — ватажком попереду, в руках якого був м’яч. Добігли до середини двору, м’яч покотився по зеленій траві, гра почалась. Поле було нерівним, тому хлопці весь час спотикались. Саморобні ворота, стертий контур поля, навіть для «дворового » футболу умови несприятливі. Тому й ушкоджень багато, синців різних. — От якби в дворі зробити справжнє поле, — блискавкою промайнула в голові думка. Костя штовхнув візок і підкотив ближче до хлопців....
Він закохався у неї з першої зустрічі. Його називали Рогачко, він і справді мав роги, жук-олень все ж таки. В лузі Рогачко вважався забіякою, бо міг підчепити рогами, нікого і нічого не боявся. Вона порхала з квітки на квітку, її тоненькі крильця світились ніжністю і переливались на сонці. А очі – здавалося, що це блакитні озера. Ніжна бабка Одоната така красуня, така тендітна, майже невагома. Навіть дітям шкода її ловити. Краще нам бачити , як вона рулює в повітрі. Кожного літнього дня спостерігати стрімкий політ над річками. Але одного разу,...
УВАГА! Текст подано із збереженням стилістики, граматики, пунктуації автора. Прим. ред. Хочете вірте а хочете ні, та ця історія трапилась минулого року на Новий рік. Два брата, Максим та Артем, вирішили викрасти Діда Мороза. Так, так, вам не почулось, саме Діда Мороза. Та не назавжди, ні, десь хвили на дві. Хлопчики хотіли загадати бажання, що б їхні бать припинили сваритись і знову покохали один одного. Що вони тільки не робили: золоту рибку ловили, шукали в магазинах, в Інтернеті; загадували бажання коли падала зірка; шукали лампу Аладіна; задували свічки на торті в день народження та...
Жили собі три брати, всякого добра їм батьки лишили, але щасливими вони не були, кожному чогось не вистачало. Тому вирішили піти по світу пошукати собі щастя. Йшли вони лісами та полями, день ішли, два йшли, а на третій день побачили яму в якій сиділо Щастя. Старший брат запитує: — А можеш ти мене щасливим зробити? — Чого тобі не вистачає? — запитало щастя — Дружину б мені, — відповів старший брат — Йди на схід, там і зустрінеш Взяв він свою торбу та й пішов. От і середній запитує, чи...