Пригода в лісі

Одного сонячного, теплого, літнього дня я зі своїми донечками та з песиком Патроном зібралася до лісу. У літню пору в лісі стоїть справжня благодать: дерева одягнені в яскраво-зелене оздоблення, м’яка трава стелиться по землі, повітря наповнене запахом трав і розігрітій сонцем деревини. А якщо опинишся в лісі рано вранці, то зможеш спостерігати, як на траву випадає свіжа роса, як розпускається безліч лісових квітів. Йдемо наче м’яким килимом, а не по траві й залишаємо сліди.

Мандруючи по лісу помітили галявину з червоними шапочками суниць. Вони ж ще дрімали, схиливши голівки одна на одну. Дівчатка запропонували одразу ж їх назбирати, а щоб не заблукати в лісі, я наголосила їм бути поряд одна біля одної та перегукуватися. Назбиравши повні кошики суниць, покликала доньок, щоб підкріпитися, та послухати голосистий спів пташок.

Аж раптом, щось зашаруділо в кущах, і наш Патрон почав гавкати. Ми здивувалися, та навіть трішки налякалися. Підійшовши до нього помітили, що під пеньочком згорнувся в клубочок їжачок. Декілька хвилин всі з уважністю розглядали його. Дівчатка одразу ж захотіли взяти його додому. 

Але я запропонувала  пригостити нашого нового друга молочком. Взявши декілька гілочок та зібравши більші листочки біля дерев, ми зробили для нього тарілочку та налили смачне молочко.

Спершу їжачок насторожено дивився і не рухався, а вже через декілька хвилин неквапливо наблизився до молочка. Тільки насмілився його скуштувати, а наш Патрон його лапою торкнувсь. Ох і боляче вколовся, заскавулів. Я підійшла і покликала песика до себе. Патрон відбіг, а їжачок-хитрячок опустив свій маленький носик в молочко та почав смакувати його.

Ми всі разом спостерігали за ним, навіть пес Патрон вже не гарчав на нього.

Почало вечоріти, і нам потрібно було вже повертатися додому. Діти засумували, що не можуть взяти його, але я нагадала, що в лісі в їжачка-хитрячка теж є свій будиночок і сім’я, яка його любить і піклується про нього.

Ми попрощалися, та вирушили додому. Ця подорож надовго нам запам’ятається.