Казка про сміливу принцесу та зачарованого дракона
І Принцеса з Зірочкою відправились далі на пошуки хатинки королівської Відьми. Несподівано біля неї з’явився великий рудий хвіст – це була лисиця. Анна також ніколи не бачила у своєму житті лисиць, і тому цього разу вона вирішила не робити передчасних висновків відносно драконів.
– Доброго дня! – привіталась вона з лисицею. – Як Ваше здоров’я?
– Дуже дякую, та наче нічого, – відповіла лисиця, – а куди Ви вирушаєте, молода пані?
– Та шукаю собі дракона, – позіхнула Анна.
– Дивно, – сказала лисиця, – я пам’ятаю Червону Шапочку, та як вона шукала будиночок своєї бабусі. Пам’ятаю трьох поросяток, які шукали свій дім. Проте, щоб у новорічну ніч шукали драконів, – такого у моєму житті ще не було.
– Тоді, можливо, Ви мені підкажете, як знайти хатинку королівської Відьми? – запитала принцеса
– Ох, краще б ти шукала дракона! Чи відомо тобі, яка ця Відьма лиха? Вона така зла, що коли їсть цибулю, то навіть не плаче! Вона перетворить тебе на жабу та зварить з тебе суп! – відповіла лисиця. – Верталась би ти додому та святкувала б собі Новий Рік.
Проте Анна анітрохи не злякалась. Вона тільки впевнилась, що лихій Відьмі має бути все відомо про драконів. Проте чи погодиться вона їй про них розповісти?
Раптом Зірочка зупинився, і Анна побачила перед собою будинок старої Відьми. Він був дуже старий, занедбаний, і здавалось, що там років триста ніхто давно вже не жив.
Проте Принцеса була вихованою дівчиною, тому вона обережно постукала у двері, сподіваючись, що там все ж таки хтось є. Дійсно, стара лиха Відьма виявилась вдома, вона як раз варила зілля з равликів та ніжок жаб, тому дуже розсердилась, що Принцеса її відволікла.
– Хто ти? Навіщо прийшла до мене? – навіть не привітавшись, запитала Відьма.
– Вибачте, що завдала Вам клопоту, але мені вкрай необхідний дракон, – відповіла Анна, – і я дуже сподівалась, що Ви мені допоможете.
– Я? Допоможу? – запитала Відьма і зловісно засміялась, адже вона же ніколи в своєму житті жодного разу ще нікому не допомагала. От начаклувати щось лихе, перетворити людину на попіл – Відьма добре вміла, а от допомагати – аж ніяк.
– Люба моя, напевно, ти не знаєш, хто я, – сказала Відьма, припинивши сміятись, – тому я тобі пробачаю. А тепер геть з моїх очей, доки я не розсердилась.
– Ні, ні, – запевнила Анна, – мені багато про Вас розповідали… Багато лихого….Тому я вирішила прийти саме до Вас. Я зроблю все, що Ви забажаєте, працюватиму з ранку до ночі, варитиму жаб, але без дракона нікуди не піду.
