Казка про сміливу принцесу та зачарованого дракона
Відьма з зацікавленістю подивилась на цю дивну дівчину, яка з’явилась до неї у новорічну ніч та вимагає зустрічі з драконом.
Але Відьма була дійсно лиха та підступна, тому вона вирішила піти на хитрість та обдурити Принцесу. Насправді ж вона не збиралась їй допомагати, а вирішила забрати собі її красу та юність. Проте для цього необхідно було зварити зілля, що потребувало часу, тому Відьма дозволила Анні залишитись у себе.
– Добре, – сказала вона, – у мене як раз у стайні є один дракон. Він ще молодий, і з ним стільки клопоту, так що мені вкрай необхідна помічниця! Крім того, мені дуже потрібна служниця, яка б прибирала та готувала для мене, бо я не маю на це часу.
Чесно кажучи, Анна не вміла ні готувати, ні прибирати, проте вирішила не казати цього Відьмі, щоб не розізлити її.
Скільки ж у Відьми було брудного посуду! Три дні і три ночі бідолашна Анна те й робила, що гріла воду та мила неймовірну кількість каструль, тарілок, чашок, казанів та виделок. Три дні і три ночі Принцеса підмітала, мила підлогу, прибирала та прала. І лише на четвертий день їй вдалось хоч одним оком глянути на дракона. Проте той дещо розчарував її – він був якийсь занадто сумний та не звернув на Принцесу жодної уваги.
– Напевно, запишався, що він дракон, – вирішила Анна.
Наступного дня Анна знов навідалась у стайню. Здавалось, нічого не змінилось – дракон сидів собі тихенько зовсім сумний, і тільки сльози котились з його очей. Анні стало так його шкода, що вона не витримала та запитала, чому він такий сумний. Проте дракон промовчав – він не бажав розмовляти з принцесою.
– Ну, от, – образилась вона, – я стільки роблю, щоб звільнити тебе, а ти так неввічливо себе поводиш! Сором, та й годі!
Наступного дня принцеса знов завітала до дракона. Вона обов’язково вирішила з ним подружитись.
– Може ти такий сумний через Відьму, – сказала Анна та віддала йому свій носовичок, щоб він зміг витерти сльози, – але я виконую усі її забаганки, тому вона повинна звільнити тебе. Я відведу тебе до свого королівства, тобі обов’язково там сподобається. У мене є такий чудовий сад! Він дуже великий та гарний, так що тобі буде, де жити.
