Плаксива Настуня

Чи знаєте ви нашу Настуню – гарненьку дівчинку з великими розумними очима та кирпатим носиком? А вже як мама заплете їй у кіски бантики і одягне чистеньке платтячко, то такої красуні годі й шукати!

Тільки все це Настуні ні до чого, бо наша Настуня дуже любить поплакати.

От і сьогодні вранці мама погладила її по голівці, ніжно поцілувала і сказала: «Доню, прокидайся. Дивись, вже сонечко заглядає до тебе у вікно. Час вставати».

Та Настуня кривить гарненького ротика, тре кулачками очі і починає плакати.

− Я не хочу прокидатися! І вставати не хочу!

− То що ж ми будемо робити? − усміхається мама. − Будеш спати увесь день?

− Не хочу спати увесь день! − продовжує капризувати Настуня.

− Ну гаразд, моя люба, не плач, − лагідно просить мама і бере донечку на руки. − Там, у дитячому садочку, на тебе давно чекають друзі. Та й Олена В’ячеславівна виглядає  −  де це Настуня забарилася? Адже час робити ранкову зарядку!

− Не хочу зарядку! – вже вголос рюмсає Настуня.

І все ж мама одягає їй платтячко, зав’язує гарні бантики та обережно витирає слізки. Але Настуня всю дорогу, аж до самого дитячого садочка, знову вмивається гіркими сльозами.

− Що трапилось? Чому ти плачеш? − запитує вихователька Олена В’ячеславівна, йдучи назустріч дівчинці.

− Не зна-а-аю! − схлипує Настуня, і сльози, як горох, котяться по її щічках.

− Дивись, он твої подружки Софійка, Наталочка і Даринка чекають на тебе під грибочком. Вони вже відкрили перукарню і будуть робити лялькам нові зачіски. Ходімо швидше! – пропонує вихователька.

− Не хо-о-очу! − не вгамовується Настуня.

− Ось, візьми. Це тобі! − простягає  їй цукерку Миколка. Йому дуже подобається Настуня. Вона така гарненька, коли не плаче! Миколка, з цукеркою в руках, щоранку чекає Настуню. Він сподівається, що колись ця дівчинка йому посміхнеться і скаже: «Дякую!».

Сторінки: 1 2 3 4 5

Плаксива Настуня

Гриць і Змієва гора

Плаксива Настуня

Казка про Щастя і Нещастя

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->