Плаксива Настуня
− Ні-ні, я не з вас сміюся! Я просто згадала, як весело і цікаво ми з друзями проводимо час у дитячому садочку.
− А що таке «весело»? − поцікавилась Скигля.
− А що таке «цікаво»? − в один голос запитали Хлипчик з Хнюпиком.
І почала Настуня розповідати, як охоче всі дітки в дитячому садочку роблять ранкову зарядку, бо це дуже корисно для здоров’я. Як цікаво на заняттях у Олени В’ячеславівни, де вони багато чому навчаються і багато про що дізнаються. Як всі разом грають на спортивному майданчику в різні веселі і рухливі ігри. А ще, коли під час тихої години насниться дивовижний сон, то його відразу можна переказати своїм друзям. А ті, в свою чергу, розкажуть і тобі щось неймовірно цікаве!
Від цих приємних і веселих спогадів Настуня голосно сміялася. Але смішно було вже не тільки їй. Разом з Настунею сміялися Хлипчик з Хнюпиком, Нитик, Плакса, Вереда і Скигля. Навіть Сумко хилитався на пеньочку, від сміху тримаючись за живіт. І чим дужче лунав дитячий сміх – то світліше ставало у темному дуплі. Здавалося, що разом з усіма тепер реготав і старезний дуб, все ширше і ширше роззявляючи свого чорного рота. Діти, мов різнокольорові метелики, одне за одним почали випурхувати на волю, де їх радо зустрічало яскраве сонечко.
− Що ви робите? − нарешті не витримала і, у розпачі, закричала королева Нюня. − Негайно припиніть сміятися! Ви ж так знищите усе моє королівство!
Та зупинити сміх було вже неможливо. Він лунав з усіх куточків темного дупла.
Раптом все навкруг затремтіло, почало тріщати і обвалюватись.
− А-а-а!.. − закричала королева Нюня. − Моє королівство гине! Рятуйте королеву!!!
− Настуню, прокидайся. Тихий час закінчився, − почула дівчинка знайомий голос Олени В’ячеславівни. – Ти сьогодні молодець, так добре спала! І сон тобі, мабуть, наснився хороший, бо ти уві сні весь час посміхалася.
− Так! − сказала Настуня і обняла свою виховательку.
Відтоді наша Настуня більше ніколи не плакала, бо їй зовсім не хотілося знову зустрітися з королевою Нюнею. А коли Миколка пригощав її цукеркою, Настуня чемно дякувала і посміхалася йому.
