Лісова сім’я та сила рути

Десь у космосі далекім

Між сузір’їв та комет

В одній сонячній системі

Є планета між планет.

На планеті тій є ріки і озера, і моря

Гори, доли і пустелі

Є і Лісова земля.

Ліс зелений жив під небом

Як і всі своїм життям

Лісовим звірятам треба

Дружно жити між віттям.

Між густих кущів і трав

Кожен мав свій дім і нрав :

То вовки геть знахабніють –

Ображають зайченят.

А то сови осміліють

Та лякають мишенят.

Чи то лось великий, дужий

Буде бігти між дерев

На мурашник знов наступить 

Та й забуде дотепер…

Жили звірі і комахи, 

птахи різні і мурахи.

І дружили, і сварились

Та прощали і мирились.

Так ішов за роком рік…

Але там, неподалік,

Бобер варту свою ніс,

Бо за лісом неспроста 

Починались болота…

А там зовсім інший світ.

Важко жити край боліт.

В болотах своє життя

Без добра та каяття

Там ропухи і гадюки,

Повно навкруги багнюки,

Вужі, хитрі борсуки

Поселились навіки.

Там живуть болотні птахи,

Водяні й земні комахи:

Водомірки, павучки, 

А ще чайки і качки.

Жаби й змії у багні

Проживали свої дні.

А пташки між очеретів

Свої гнізда бережуть

Як відчують небезпеку,

То у вирій утечуть.

І хоч холодно та вогко,

Хоч багнюкою смердить

Звикли всі, не кліпнув оком,

На болотах своїх жить.

І усе б воно нічого

(Мало де який сусід)

Та схотілося чужого

Наробив народ той бід.

Бо болотяний тритон

Все на ліс дививсь з болота.

Мав на думці наче сон,

Як «покладе ліс до рота».

Там іде своє життя,

Там будують гнізда й нори,

Звірі мають майбуття,

звірі мріють звернуть гори. 

А тритону це погано

Як це так – живуть і мріють?

Це вони радіють рано:

Скоро мрії їх покинуть.

Треба жити як в болоті

У нудоті та злидоті.

Там вовтузитись в багні

Ще й про це співать пісні.

І задумав злий тритон 

Втілити в життя свій сон.

Оточити ліс і звірів,

Підпалити звідусіль, 

Щоб усі хто жив і мріяв

Відчували тільки біль.

Щоби жаби і гадюки

Відтепер жили в лісах,

Щоб віднині замість лісу

Простирались болота.

Злий тритон зібрав всіх змій

Борсуків, ропух, вужів

І напав на ліс підступно

В темінь ночі невідступно.

Звірі в лісі мирно спали,

Тільки сови не дрімали

Оглядали небо й ліс,

Щоб вночі ніхто не вліз.

Загорілася трава – 

Це пожежа лісова.

І з болота в тихий ліс

Болотяний люд поліз.

Нори, гнізда – не фортеці

Все тепер у небезпеці.

Всі бояться змій лихих,

Бо отрута є у них.

Треба рятувать малих 

Всіх звіряток лісових:

Зайченят і лисенят, 

Вовченят і поросят,

І косуль і лосенят, 

Білченят, їжаченят,

Лисенят і оленят.

Щоби не зазнати втрат,

Щоб були усі живі

Стали мами лісові

Рятувати дитинчат.

Углиб лісу – вдалині

Дитинчата їх малі

Скоро будуть у безпеці

І не піддадуться спеці

З болотяної землі.

А між тим тритон сміється

Йому поки все вдається:

Руйнувати і лякати,

Ліс палити, все ламати.

Він сидить на болотах

Відчуває лісу крах.

В лісі звірі оживились

І навколо подивились.

Що ж це коїться у лісі?

В димовій отій завісі

Геть не видно і дерев

Тільки крик, і тільки рев.

В небезпеці рідний ліс.

На галяву вибіг лис.

«Друзі, лісовий народе!

Ти не бійся перешкоди.

Так, на нас напав сусід

Із безкраїх тих боліт.

Але ми тому тритону

Чинити будем перепони.

Нумо, браття!»,- каже лис.

«Ми не віддамо свій ліс!

Бо цей ліс – для нас він дім,

Ми росли й жили у нім,

Тут дерева ми садили,

І галявини робили.

Тут живем із роду в рід,

Знаєм кожну стежку й брід.

Не дозволимо нікому

Руйнувати свого дому.

Звірі, птахи і комахи,

Разом будемо в біді!

Нумо дружно всі зібрались!

Станемо до боротьби!»

Тут всі звірі стали разом

Стали дружно пліч-о-пліч.

Їм були дороговказом

Їхні очі в тую ніч.

І забули звірі разом

Хто сварився, хто дружив,

Хто колись когось образив,

Хто не добирає слів.

Як одна міцна родина,

Лісова одна сім’я

Стали всі на захист лісу

Не на смерть, а за життя.

І налізло із боліт плазунів багато

Всі отруйні і зубаті,

Їм не раді звірі в хаті.

Стали звірі дружно в бій,

Птахи в допомогу,

І комахи за дім свій

Прийшли на підмогу.

Із сусідніх із полів,

Островів, материків,

Щоб болотний люд здолати

Стали поміч надавати:

Чародійні квітки рути

Змій позбавили б отрути.

Але рути в лісі мало,

От і допомога стала

Нашим звірям у пригоді

Допоможе у нагоді.

Довго й важко воювали

Усі жителі лісні.

Друзі їм допомагали

Польові і степові.

І, нарешті, слава Богу,

Вибороли перемогу!

Вигнали із лісу зло,

Все навкруги розцвіло,

Чорне все зазеленіло.

А природа шепотіла:

«Знову все прийде до ладу,

Дайте лиш добру ви владу.

Що зруйноване – збудуєм,

Щось посадим, щось змайструєм.

Буде мир і буде лад,

В лісі виростимо сад.

Буде все у лісі нашим,

Буде все, і навіть кращим,

Бо наш ліс – і є наш дім

Будем мирно жити в нім.

А зловісний той тритон

Хай боїться сили рути,

Бо хто порушує закон,

Не уникне той спокути.