Христина Козловська

– Яка ж ти хитра та лицемірна, – говорив чоловік до лисиці, а та лише опускала очі та м’яла лапою листя обабіч лісової стежки, своїм мовчанням визнаючи справедливість його слів. – Як не соромно тобі людям та звірам в очі дивитися? – не вгавав чоловік. – Сумирна така та тиха, а варто лише відвернутися – і ти якусь підлість влаштуєш, на все ладна, щоб свого досягнути. Хіба ж можна на тебе покластися в тяжку годину, хіба можна вірити тобі? Звір страшний лісом ходить, може, й зараз чатує на нас у...

Читати далі
  • 21.05.2020

Жив собі один коник, і був він швидкий, як вітер, а веселий, як сонячний ранок. Одного дня пішов коник у поле пастися. Ось ішов він та йшов, шукаючи найсоковитішу, найсмачнішу травичку, аж незчувся, як забрів так далеко, що й невідомо, де опинився. Озирнувся коник, а його дому та й стежки, якою він ішов, навіть не видно, подивився вперед – аж бачить у долині, між пагорбами, щось блищить. Підійшов коник ближче, та це ж озерце заховалося! Втомлений дорогою і немилосердною спекою, він нахилився, щоб напитися холодної кришталевої води. Аж раптом хтось...

Читати далі
  • 21.05.2020