Кошенятко

Маленьке кошенятко гралось на подвір’ї. Стрибало в травичці, бігало за власним хвостиком. Граючись зі своєю тінню, воно побачило дещо дивовижне. Щось схоже на яскраву квітку, але вміло літати.

Маленький дослідник був вражений красою цього дива і вирішив дізнатися, що воно таке?

Метелик пурхав від квітки до квітки, а кошеня весело стрибало за ним. Захопившись грою з метеликом, не помітило, як опинилось в лісі. Воно ще ніколи не було в цьому цікавому місці. Дерева здавались кремезними велетнями, а трава була високою і густою.

Кошенятко почувалось трішки збентеженим, бо не знало куди воно потрапило і як повернутись додому?

Мама його вчила: якщо не можеш самостійно знайти вихід з ситуації — звернись до когось за допомогою.

Кошенятко голосно нявкнуло: “Агов, є тут хтось?” “Де я знаходжусь?”

Його нявкіт почув зайчик. Він хутенько підстрибнув до нього і відповів: “Ти в лісі”.

— Привіт. Я Зайчик — пострибайчик. А ти який звір? Ніколи не бачив таких в нашому лісі.

— Кошенятко. Приємно познайомитись. Я ще ніколи не бував у лісі. Тут дуже гарно і цікаво. Але мені потрібно знайти дорогу додому. Там мене матуся чекає, певно, вже хвилюється.

— А де ти живеш?

— Я живу на Вишневій вулиці в місті Сонячне.

— О, то ти живеш в місті. На жаль, не зможу тобі допомогти. Мама мені не дозволяє полишати ліс. Давай запитаємо допомоги в моєї подруги Лисички.

Вони разом побігли до лисиччиної нори.

— Лисичко! Дивись якого чудного звіра привів до тебе в гості. Це КОШЕНЯТКО! Він заблукав в нашому лісі і не знає як повернутись додому в Сонячне.

— Привіт, Кошенятко! Я ще ніколи не була там, де ти живеш. Мама дозволяє мені гуляти тільки в лісі. Тому не зможу тобі допомогти.

— Що ж мені робити? — розгублено промовило кошеня.

— Давайте сходимо до Вовчика, — сказала лисичка і побігла показувати дорогу.

— Вовчику! Вовче! Знайомся, це Кошенятко. Йому треба додому в Сонячне.

— Приємно познайомитись, — сказав Вовк. Я б з радістю допоміг, але батьки сказали, що дітям без дорослих заборонено виходити з лісу.

— Як же мені потрапити додому? — запитало кошеня.

Їх розмову почув їжак, що проходив повз.

— Ходи за мною, малюче. Я відведу тебе додому. Ти живеш на Вишневій вулиці?

— Так! — радісно пронявкало кошенятко.

— Я був у тебе вдома. Навіть пригощався з твоєї мисочки молочком. Ходімо, матуся тебе вже чекає!

Щасливе кошеня побігло за їжаком. Біля дому його вже чекала схвильована мама.

— Де ти було? — суворо запитала мама.

— В лісі! Там ростуть велетенські дерева, навіть трава там височенна.

— А як же ти туди потрапив?

— Я побачив дивовижну квітку, що вміє літати, і побіг за нею.

— За метеликом? — посміхнулась мама.

— Так! Так! А в лісі я зустрів Зайчика, Лисичку, Вовчика! А дядько Їжак допоміг мені знайти дорогу додому.

— Мій ти дослідник, — лагідно пригорнула до себе мама своє дитятко.

Вона подякувала Їжачку і пригостила його смачненьким молочком.

— Кошенятко, я дуже хвилювалась, коли ти зник. Пообіцяй,що завжди попереджатимеш мене, куди ти йдеш гратися. Завтра давай сходимо до лісу разом і ти познайомиш мене з новими друзями.

— Гаразд. Прекрасна ідея, мам!

Кошенятко

Маленькі речі

Відповісти

avatar
wpDiscuz
<-- -->