Казки для дітей

– Дзьорк! – Щось забулькало в кишені. – Дзьорк, дзьорк! – Долинуло з іншої. Івась завмер, прислухався – тихо. Але ж щойно був якийсь звук. І долинав він знизу, з району кишень. Невже туди вода потрапила зі склянки, якою він грався в тій величезній калюжі? Мама сваритиметься, якщо на курточці будуть плями. Треба перевірити. Обережно, одним пальцем Івась почав пхати долоню до правої кишені. Намацав камінчик, він був сухий, і хотів вже долучити до перевірки другий палець, як хтось заволав тоненьким дещо писклявим голосочком: – Ну от навіщо ти мене...

Більше
  • 25.06.2020

— Готуйся, Людонько, буде тобі День Народження! — оголосила мама і поставила в холодильник величезний торт, зроблений на замовлення. Люда зааплодувала від радості в долоньки. Ура, їй сім років! Треба Валерці сказати! Вона побігла до сина сусідів, вони з Валерою товаришували, йому в квітні місяці вже виповнилось сім, ходить гордиться, а восени вони підуть в перший клас. — Валерка, приходь до мене на День Народження, мама дозволяє! І батьків твоїх вона вже запросила телефоном! — А торт буде? — На замовлення зробили! Мама поставила в холодильник. — А як його...

Більше
  • 15.06.2020

Жили собі чотири брати – Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани. Жили добре, не сперечались між собою. Та ось до них завітала красуня — Зірка з неба. Вирішила вона своєю вродою помилуватися в водному зображення, як в дзеркалі. Побачили її брати і покохали до нестями. Почали один перед одним хвалити себе, показувати силу-силенну. Тихий океан розмовляв неголосно, але поважно. Він же найбільший за площею, глибиною та віком. — Виходь за мене заміж, красуня, я хоч і старий, але мудрий – подарую тобі Маріанський жолоб. Я найбільший, маю двадцять п’ять...

Більше
  • 15.06.2020

– Яка ж ти хитра та лицемірна, – говорив чоловік до лисиці, а та лише опускала очі та м’яла лапою листя обабіч лісової стежки, своїм мовчанням визнаючи справедливість його слів. – Як не соромно тобі людям та звірам в очі дивитися? – не вгавав чоловік. – Сумирна така та тиха, а варто лише відвернутися – і ти якусь підлість влаштуєш, на все ладна, щоб свого досягнути. Хіба ж можна на тебе покластися в тяжку годину, хіба можна вірити тобі? Звір страшний лісом ходить, може, й зараз чатує на нас у...

Більше
  • 21.05.2020

Жив собі один коник, і був він швидкий, як вітер, а веселий, як сонячний ранок. Одного дня пішов коник у поле пастися. Ось ішов він та йшов, шукаючи найсоковитішу, найсмачнішу травичку, аж незчувся, як забрів так далеко, що й невідомо, де опинився. Озирнувся коник, а його дому та й стежки, якою він ішов, навіть не видно, подивився вперед – аж бачить у долині, між пагорбами, щось блищить. Підійшов коник ближче, та це ж озерце заховалося! Втомлений дорогою і немилосердною спекою, він нахилився, щоб напитися холодної кришталевої води. Аж раптом хтось...

Більше
  • 21.05.2020

Серед лісу, на долині У малесенькій хатині, На незвіданій землі Жив юнак в однім селі. Змалку був він сиротою. Мав три гроші за душою, Тож пішов юнак по світу В дивних пошуках просвіту. Йшов чи мало, чи багато В вечорі дійшов до хати. Стукнув в двері рази три, Враз з’явилися вітри. Всі чотири прилетіли, Хлопця в хату запросили: — Ну розповідай, юначе, Де, що чув, кого де бачив? Жити далі як міркуєш? Йти куди тепер плануєш? І сказав юнак сміливо: — Якщо вам це так важливо, Йду, куди веде дорога....

Більше
  • 15.05.2020

Бездонні чорні хмари полонили небо, огорнувши його грозовою павутиною. Морок. Непроглядна темрява, яку, час від часу, турбувала неосяжна блискавка. Пориви вітру хитали дерева, притискаючи їх вершини до землі. Дрібні краплі дощу поступово переростали у люту зливу. У таку погоду навіть найстійкіший птах не зміг би й пів метра пролетіти. Та що там птах, навіть величезному дракону, з розмахом крил в десять метрів, політ здавався б неможливим. Але якщо дуже важлива справа, яка стосується життя чи смерті товариша, то всі ці перепони стануть під силу навіть маленькому кажану. Через поля та...

Більше
  • 14.05.2020

За темним, дрімучим лісом, на вигорілій від вогню землі, де день був схожий на ніч, а ніч була чорніша за смолу, простяглися землі Темного королівства. А жителями тих земель, були усілякі монстри та нелюди, улюбленою справою яких було вбивство та розповсюдження хаосу. І вели вони війну проти Сонячного королівства. Не один місяць і не один рік тривала бійня між цими двома кланами. Мов вічне протистояння світла та темряви, дня та ночі, сонця та місяця. Та одного разу, королева Сонячного королівства завагітніла. Тоді король зібрав усю свою армію і відвернув атаку...

Більше
  • 14.05.2020

Зелений диван стояв у центрі кімнати. Його використовували всі мешканці квартири, тому що він був такий зручний, із закругленими формами та м’яким наповненням. Тут кожного дня  відпочивав хазяїн квартири, батько частенько лежав з газетою в руках і мріяв. А його діточки, Мила і Ліля, коли приходили з дитячого садочка, могли пострибати на дивані. А диван боявся, що трісне і стане непотрібним. Ввечері бабуся вкладала діточок спати, сама сідала на «зеленого друга» і дивилася своє кіно. А диван все терпів і мріяв. Мріяв вирватися звідси і мандрувати. Прийшло літо. Природа вбралася...

Більше
  • 30.04.2020

За лісом річка, за річкою поле. За полем гора, за горою ліс. Та такий старий, такий густющий, що навіть сонячний промінь не в змозі пробитись крізь віти дерев. А от, якщо в тім лісі увесь час йти вперед, а біля сторічного дуба звернути ліворуч, то можна потрапити на поляну, посеред якої стоїть засохлий пень. А на тім пню сидить чоловічок, на ім’я Гарсіян, пів метра заввишки, пів свині завширшки. Старичок — круглячок з сивою бородою, довгими вусами та лисою головою. Сидить собі тихенько, перебираючи лісові ягоди. Ті, що вже достигли, з’їдає,...

Більше
  • 11.04.2020