Зозуля — не мати

— Ку-ку, ку-ку, — кликав самку самець.

По лісу розносились пташині заклики.

— Кли-кли, кли-кли, — відповідала згодою вона на його кування. Але не хотіла мати з ним спільне гніздо, діточок.

Їх переспіви було чути на великій лісовій галявині. На тій самій галявині, де сім’я Співунко зібралась у другу неділю травня. В цей день відзначається Міжнародний день Матері. Прислухались. Діти почали рахувати кількість тих самих “ку-ку”. Батько дивився вгору, хотів угледіти птахів, щоб показати дітям. Мама відвернулась.

— Мамо, а ти чого не рахуєш?

— Думаю-розмірковую про те, що непроста доля у цього птаха. Ніколи самиці не зрозуміють щастя материнства. Кує зозуля, літає, іншим птахам яйця підкладає, добре їх маскує, багато пташок обманює. Ті пташки малих нащадків виховують, але  від малих чужинців нема подяки. Їм віддячують тим, що рідних пташенят з гнізда викидають. 

— Це називається “Гніздовий паразитизм”, — підказав батько-зоолог. І додав: “Мене самого в дитячий будинок підкинули. Зозулею виявилась жінка, яка мене народила. А я так за нею плакав, мов співав тужливу пісню. Так страждав, що дали мені прізвище — Співунко. Цю історію розказали мені вихователі, коли я вже потроху оговтався від переживань.”

— Ти не назвав її мамою, — зауважила донька.

— І ніколи не назву, — спокійно, але твердо заявив батько і поглянув на дружину, — за що я люблю тебе, моє серденько, мабуть, все в тобі до вподоби! А найбільше люблю за те, що ти найкраща мама. Наші діточки це підтвердять!

— Так, мамо, так! — діти міцно обійняли усміхнену жінку і батько теж приєднався до них.

— Я вас дуже люблю і не покину, доки б’ється моє серце, — радісно відповіла мама.

Пікнік в день Матері вийшов на славу!

Зозуля — не мати

Поле Воїнів

Зозуля — не мати

Хмаринка

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->