Вистава у театрі

Ось і промайнув перший семестр, дітей чекала екскурсія до театру.

— На канікулах підемо до театру! — промовила вчителька, всі загомоніли. 

— А що за вистава? 

— А ранці брати?

— А бутерброди?

Домовились на 29 грудня. Біля школи о 9.00 зібралось 20 учнів. 

— Кирила немає!

— Мабуть, передумав, і зв’язку немає, пішли.

Кирило біг щосили, грав вчора на телефоні, розрядив батарею, зарядку не увімкнув, ось і маєш….

— Де наші? — запитав на вході. 

— Клас пішов до театру, відповів черговий. 

Кирило махнув рукою, сам дійду. Ось і театр. Кинувся до гардероба, номерок у кишеню.

Адміністратор провів до залу. Світла вже не було, вистава ось-ось почнеться. Йому захотілось коментувати й розмовляти, але гримнули перші акорди музики, на сцені з’явились герої, Кирило поринув у казковий світ пригод. Сидів заворожений і боявся поворухнутись. Тістечка і цукерки лежали в ранці, хлопець про них забув, бо він був поруч з героями, там, де сміються і плачуть. Ось і закінчилась вистава, година, яка змінила Всесвіт хлопця. Не хочеться бігти, треба все обдумати, хочеться  бути  кращим — чемним  і культурним, не запізнюватись.

Однокласники стояли на виході біля театру. Побачили й оточили  Кирила.

— А ти був у театрі?

— Був!Це було так добре!

Хлопець відкрив ранець і пригостив цукерками друзів.