Ялинка – мудра деревинка
За вікном грудень. Вже зима, але снігу ще нема. Тому й не віриться, що зовсім скоро Новий рік. Проте «Ялинковий ярмарок» нагадує про свято. Безліч ялинок: великі і маленькі, пухнасті й не дуже стоять рядком.
Серед них була Ялинка — мудра деревинка. Вона стояла поруч з іншими і дивилась на перехожих. Хто ж її обере? Навкруги було дуже шумно: машини ганяли одна за одною, стояв гуркіт. Це було так незвичайно. Вона виросла в тиші, в далекому лісі, де іноді співали птахи, а вітер навівав тугу. Повз проходили мати з дівчинкою.
— Мамо! Поглянь, яка ялинка. Купи! — дівчинка не зводила очей.
— Я сьогодні не планувала купувати ялинку, — відповіла мати.
Але дівчинка вже підійшла до ялинки, доторкнулася до колючих гілочок.
— Ой, я з нею познайомилася! Будь ласочка, купи мамо!
Жінка придивилася. Ялинка потрібна. Зробила крок назустріч. Потім ще один. І раптом казковий аромат дитинства обійняв її. Жінка відчула себе маленькою — маленькою і згадала як приємно, коли вдома з’являється зелена красуня.
— Будемо брати.
Ялинку запакували, та нести її було зовсім неважко. В квартирі ялинка розправилась, розпушилась.
— Добра ялинка!
— Я ж казала тобі! — вигукнула дівчинка.
Вона була така щаслива, що й не переказати: крутилася, танцювала. Авжеж, перша Ялинка!
— Шкода, жити їй залишилося недовго, — не втрималась мати.
— Чого це, мамо? — розгубилась донька.
Ялинка — мудра деревинка все зрозуміла та в неї був секрет. Вона кинула дівчинці шишку з насінням.
— Вона хоче, щоб продовжувалось життя! Посадимо навесні її зернятка.
— Я буду пам’ятати її завжди, — додала дівчинка.
