Деревце і стихії

Колись дуже-дуже давно, за горами і морями розкинулася земля, на якій нічого не росло. Жили на цій землі Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз. Вони вважали що це їхня земля і нікому не дозволяли там жити. Але одного дня з землі проросло маленьке деревце.

Розкричався Злий Вітер:

— Я подую на нього! Воно зломиться і не буде нам заважати.

Скільки не дув злий вітер, але зламати його не вдалося. Стовбур деревця виявився достатньо міцним.

Тоді сказало Пекуче Сонце:

— Я його висушу і воно не буде нам заважати!

Як не пекло сонце, як не старалося, та йому не вдалося знищити деревце. Маленьке деревце затулило своїми листочками свій стовбур і не дало Пекучому Сонцю себе висушити.

Настала черга Сильного Морозу стало дуже-дуже холодно, тоді маленьке деревце, щоб не змерзнути, сховало свої коріння глибше в землю.

Чим більше намагалися знищити маленьке деревце Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз, тим більше деревце їм протистояло. Стовбур ставав все міцнішим, листочки все більшими, а коріння все глибше заходило у землю.

Пройшли роки і з маленького деревця виріс сильний, великий, міцний Дуб. Він почав допомагати іншим стебельцям, які проростали, боротися з Пекучим Сонцем, Злим Вітром і Сильним Морозом. Дуб їх вчив, що завжди треба триматися за землю і рости вгору всупереч труднощам.

Пройшло ще дуже багато років і на місці пустої землі постав красивий, великий ліс. І стоїть в тому лісі старий, мудрий Дуб, який ще дотепер навчає молоденьких дерев бути терплячими, сильними, і не здаватися при труднощах.

Деревце і стихії

Ялинка – мудра деревинка

Надіслати коментар

<-- -->