Як рятували країну Мережи́ну
Коли велетенська чорна Ворона несамовито калатала дзьобом у вікно, Євген сидів на кухні за столом та їв смачне пісочне печиво, яке зранку напекла мама.
Зазвичай, порядні пташки просто сидять на підвіконні в очікуванні коли на них звернуть увагу, можуть легесенько постукати, підняти невеличкий галас, але щоб так непристойно. «Або це най не вихованіша Ворона у світі, або вона дуже хоче печиво», – подумав Євген та пішов пташці на зустріч.
Тільки-но вікно було прочинене, Ворона влетіла на кухню, миттю схопила рушник який прикрашав настінну полицю і злетіла с ним до столу.
– Ти що!? Це дуже цінний рушник. Його вишивала моя прабабуся.
– Кар! Мережи́на! – прокаркала Ворона.
– Що? Ти розмо..
– Мережи́на! Кар! Країна Мережи́на в кар-небезпеці!
Євген пригадав, як мама розповідала, що роздивляючись рушник, йдучи поглядом від стіжки до стіжки, можна поринути у нитчасту безкінечність, в країну Мережи́ну. Але Євген завжди думав, що то звичайнісінькі казки для малят. Що казати, і птахи які говорять, або прокаркують слова також зустрічаються в вигадках. А от зараз, саме перед ним сидить Ворона яку він розаспокоювалася пташка. – Дивись, що кар-робиться! – вказала вона дзьобом на рушник.
Неймовірно, яскраві барви рушника зуміє. Маячня якась.
– Часу кар-обмаль! – не тьмяніли прямісінько на очах. Рядок за рядком рушник втрачав кольори і сірішав. А далі, стіжка за стіжкою почав зникати орнамент, немов його хтось розпускав.
– Кар-міцно тримай нитку! Швидше! Кар! Вона зникає!
Червона тоненька ниточка остання кольорова надія розвивалася знизу вишивання. Євген вхопив її.
– Кар-тримай міцно! Не випускай!
Хлопець щосили стиснув червоний клаптик і раптово відчув, як щось з велетенською силою почало тягнути з глибин рушника.
– Що відбувається?
– Кар! Не відпускай!
Євген міцніше стис нитку. А нитку, хтось або щось тягнуло з середини. Та так сильно… що… Хлопець незчувся, як простір орнаменту почав збільшуватися, та насуватися прямісінько на нього, утворюючи величезний тканинний коловорот. Вихор закрутився навколо хлопця і затягнув у свої нитчасті глибини, в рушниковий простір.
