Справжнє Різдво у Ґудзи-країні

Колись давно, у Ґудзи-країні ніколи не було снігу. Друзі, ви ж знаєте, що то за така країна, Ґудзи-країна? Так, правильно, там живе фея загублених ґудзиків Ґудзи-мудзи. І, безперечно, що у тій країні все з ґудзиків: і квіти, і дерева, і, навіть Сонечко – то величезний яскравий та блискучий жовтий ґудзик.

У феї Ґудзи-мудзи є помічники Ґудзульки – маленькі, кругленькі створіння, дуже веселі, чуйні та слухняні. Вони збирають з усієї Землі загублені хлопчиками, дівчатками і навіть дорослими, ґудзики. Всі ґудзики, зносять до величезної Ґудзипечери. Перед Різдвом, Гудзи-мудзи разом зі своїми помічниками відбирає найкрасивіші загублені ґудзики, і прикрашає ними Різдвяну Ґудзинку, чарівну ялинку.

І от одного разу, перед самісіньким Різдвом, фея Ґудзи-мудзи засмутилася. Все нібито до свята було готове: Ґудзинку прикрасили найкращими ґудзиками, музичний оркестр Ґудзульок грав різдвяні мелодії, навіть феєрверк підготували з ґудзиків, які схожі на зірочки. А от настрою у феї Ґудзи-мудзи не було.

– Коли минулого року я була в гостях у Мавки з Зеленого лісу, там все було вкрито білим-білим снігом. Він виблискував і сяяв. Мені здається, це дуже важливо, щоб на свято Різдва геть усе було вкрито цим чарівним сріблом.

І Ґудзи-мудзи навіть розплакалася.

Ґудзульки, зібралися на нараду і почали думати, що ж робити, адже у Ґудзи-країні ніколи не було снігу. Вони самі ніколи його й не бачили, тільки й знали, що сніг складається з маленьких сніжинок – розміром з малюсінькі ґудзики.

– Ідея, – сказав один з Ґудзульок, – у нашій Ґудзипечері є багато малесеньких білих та блискучих ґудзиків. Я сяду на величезний ґудзик, візьму з собою маленькі срібні, білі, блискучі ґудзики, полечу та розкидаю їх по Ґудзи-країні.

– Ура! Молодець! Тепер ти будеш не просто Ґудзулька, а Ґудзиснігулька.

Так і зробили. У Ґудзипечері вони всі разом відібрали наймалюсінькі білі, срібні, блискучі ґудзики. Потім це все поклали на величезного блакитного ґудзика, куди сів і Ґудзиснігулька.

– Ґудзик лети! – прокричали Ґудзульки і блакитний ґудзик, наче хмарка злетів над Ґудзи-країною.

Цілу ніч Ґудзиснігулька прикрашав свою країну снігом із ґудзиків. Він посипав дороги, всі пагорби, обережно прикрасив гілочки дерев. Дуже багато разів він повертався до печери, де його друзі відбирали все нові і нові білі та блискучі ґудзики.

На ранок, коли зійшло Ґудзисонечко, все скрізь заблищало срібно-білим блиском.

– Яка краса! У нашій країні справжнє Різдво! – скрикнула Ґудзи-мудзи. – Хто зробив цю красу?

Ґудзульки розповіли про свою роботу та маленького Ґудзиснігульку.

– Які ви все ж таки, у мене молодці! А тебе, Ґудзиснігулька, я призначаю головним у справах з снігу. Кожного року ти будеш організовувати Різдвяний настрій, прикрашаючи нашу країну. А тепер всі мерщій танцювати навколо Ґудзинки. Оркестр, музику!

Як же весело всі витанцьовували та співали різдвяні пісні, і вже ніщо не засмучувало фею загублених ґудзиків Ґудзи-мудзи, адже в її країні все по-справжньому, по Різдвяному.

Оніксові пригоди або казка про кота в новелах (Оніксове дитинство)

Оніксові пригоди або казка про кота в новелах (Оніксове дитинство)

Справжнє Різдво у Ґудзи-країні

Шубки маленької Сніжинки

Новіший допис

Відповісти

avatar
wpDiscuz
<-- -->