Коли в однієї курки-квочки вилупився з яєчка малюк-півник, вона зрозуміла, що над вихованням свого сина доведеться багато-багато працювати. Бо вже наступного дня півник не хотів залишатися під її крилами, а старався вискочити з кошика, заховатися десь, утекти. Синочок виявився великим неслухнянцем. – Не дитина – справжня біда, — жалілася подружкам курям. Та й батько півень не знав, що йому робити. – Може його відправити на виховання до качок чи до гусей? – Краще до індиків. – А я пропоную до страусів. – Спочатку до перепілок, а потім… Варіантів було багато,...

Коли в однієї бідної жінки, на ім’я Бездоганність народилися дівчата-близнючки, та й такі гарні, що кращих за них годі було шукати, вона вирішила назвати їх Правда та Істина. Поки вони були маленькими, навчала їх бути справедливими, відповідальними, уникати обману, думати й творити лише добро, не долучатися до справ Зла, любити, ходити у світлі. Бути лагідними, слухняними. Поки жила, раділа, що її діти ростуть саме такими, як їх виховувала. Та коли померла, одну з доньок наче підмінили. Це побачила Правда. Щодня вона намагалася довідатися від Істини правду, допомогти їй, але та...

Стрімко вибігши на пагорб, стежинка зупинилася, такої краси, яка розкинулася перед нею, ще не бачила: широке блакитне небо, зелена земля – доповнювали одне одного красою. Пройняті радістю й духом літа сяяли долини та ниви, величаво літали ластівки, дзвеніли бджоли, пахли трави; десь неподалік співала іволга, кувала зозуля. Ніщо так не прикрашало довкілля, як їхній спів. І стежинка любила його, як промінці сонця, якими пеленалося небо, як рясні краплини роси, які падали з неба на землю, як вітер, що любив гратися з листям дерев. Інколи він бував нестерпно буйний, а загалом...

Сила та Розум здавна були знайомі. Хоча жили на різних вулицях і мали свої уподобання, зустрічаючись, любили погомоніти. Вони розмовляли на різні теми, проте часто бувало, що до спільної згоди ніколи не доходили – то сила вважала, що вона, не дивлячись, що є жінкою – потрібна світу, то Розум, який і був, і залишався чоловіком – потрібен найбільше. – Без мене – ніхто і ніщо, — заявила Сила. – А без мене – також, — зауважив Розум. – Без тебе? Ха! – засміялася Сила. – Ти хочеш сказати, що не...

В одного чоловіка, на ім’я Тиждень, були три сини та чотири доньки – різні за характером, але всі улюблені. Всі жили в одному будинку й займалися кожен своєю справою, допомагали людям. От тільки не завжди доводилось, особливо людям, дійти згоди поміж собою, бо планували справи, виконували їх за власними уподобаннями, вигодами. Часто можна було бачити, як одні працюють, тоді, як інші відпочивають. І творився безлад не тільки в їхніх справах, а також у будинках, обійстях. Інколи незгоди, які виникали через суперечки у господарюванню та відпочинку, могли тривати довго. А затихнувши,...