— Хочу пончик! — повторювала Ганночка по дорозі від поліклініки. Сьогодні дванадцятирічна дівчинка була з мамою на прийомі у педіатра. — Але доктор сказав, що тобі треба скорегувати меню, щоб вага залишилась в нормі. — Але я хочу цей солодкий смажений пиріжок з отвором посередині. Особливо мені до смаку отой, з шоколадною глазур’ю. Вони як раз проходили вздовж кав’ярні «Понч», яка славилася тим, що всім охочим випити кави на додачу клали пончик, смак якого змінювався кожен тиждень. Можна було попасти на тиждень ванільних, шоколадних або горіхових пончиків. Ціна кави була...

Більше
  • 05.11.2020

– Я хочу такий візерунок, щоб перемогти на конкурі, — загадала собі майстриня. Вона узялась до створювання візерунку на вишиванці. В Петриківці конкурс на кращу українську вишиванку з нагоди річниці створювання селища відбудеться в вересні, «Петриківський дивоцвіт» називається, треба поспішати! Мить – вона вколола палець, краплина крові впала на тканину. – Треба негайно обробити, – вирішила майстриня і вийшла з кімнати. – Що ти накоїла, – зафиркали нитки на голку. – Я така від пригоди, навмисно гостра, щоб вам за мною легше було крізь тканину проходити, візерунок свій виводити. –...

Більше
  • 05.11.2020

Дурман ішов вулицею свого міста й задумливо кліпав на всі боки очима. Шукав хоч щось нове й цікаве для своїх розваг. Він без вагань хапався за будь-яку ідею. При цьому ніколи не замислювався, чи думка гарна та чи може з неї щось вийти. Але сьогодні голова була порожня, наче труба. Здавалося, гукнеш в одне вухо, і звук вилетить з іншого, не змінившись. Несподівано Дурман побачив трьох кактусів: Стетсона, Обергонію та Коріфанту. Вони неквапливо йшли йому назустріч, ніби ходили тут щодня. Хоча мешкали далеко за містом у піщаниках. – Добрий день,...

Більше
  • 21.10.2020

Її Величність Червона Орхідея разом зі своїм чоловіком Едельвейсом та придворними вийшли з королівського палацу в напрямі майдану. Там мали відбутися гуляння до дня Щастя. Це було одне з багатьох свят, які вигадали квіточки, аби веселіше проводити час. Настрій у всіх був чудовий. Навіть Ромашка того дня жодного разу не заплакала. – Цікаве сьогодні урочисте свято, — виголосив радник королеви Мокрий Іван. – От спитаєш у квітки: що таке щастя? І взнаєш усе, чого їй не вистачає в житті. Усі всміхнулися. – Це правда, – підтвердив Фіалка. – Та ніщо...

Більше
  • 21.10.2020

Щороку, однієї і тієї ж пори в країні квітів настає сезон вітрів. Він триває лише кілька днів, але створює багато проблем для тендітних та ніжних мешканців, бо ж пориви тоді бувають дуже сильними. Звісно, квіточки з часом трохи пристосувалися до такої погоди. Намагалися менше виходити надвір, а вулицями навчилися пересуватися короткими перебіжками, чіпляючись за зроблені для такого руху виступи на своїх хатинах. Проте королівському блазню Мокрому Івану було трохи прикро, що в ці дні всі нудяться по своїх домівках. Він довго думав, як можна в такий час розважатися. І на...

Більше
  • 21.10.2020

Було це насправді чи вигадка може, Жила собі дівчинка гарна й пригожа. Усі милувалися вродою Анни, І наче у всьому була бездоганна. Та тільки була неслухняною дуже, До всього повчання було їй байдуже, Навчатися зовсім ніяк не хотілось, Та сталося так, що вночі їй наснилось, Неначе потрапила в світ пречудовий, І люди там, й звірі були загадкові. Побачили дівчинку, замилувались. «Ти звідки взялася?» – усі дивувались. І знітилась Анна, і дуже злякалась, Таких бо чудес з нею ще не траплялось. «Куди я потрапила, – думалось їй, – Невже я в...

Більше
  • 30.09.2020

Збігає з неба веселка. Довга і пряма, наче дорога. Вона починається дуже високо, ще вище, десь серед хмар. Якщо піднятись туди, куди людське око без спеціальної допомоги потрапити не здатне, можна побачити як там, у голубій височині, веселка починається біля невеличкої охайної хмарки. А на хмарці стоїть будиночок. І живуть у ньому чоловічки — семеро братів, геть однакових на вигляд. Брати цілими днями дуже зайняті — вони чародійничають. Збирають на небі різнокольорові краплини та обережно розкладають їх у завчасно наготовлені сім відерець. Кожен у своє. І ні в якому разі...

Більше
  • 24.09.2020

Жили були чоловік та дружина. І було у них три сини. Хлопці виросли й стали мужніми юнаками. От прийшов старший син до батьків, та й каже: – Піду я до високої гори, щастя шукати! Зібрав він речі у торбину та й пішов. День немає, два дні немає, а на третій повернувся. От і питають в нього батьки: – Ну що, сину, до гори дійшов? Щастя знайшов? А той їм у відповідь: – До гори не дійшов, а от щастя знайшов! Дістав він з торбини мішечок золотих монет, та й поклав...

Більше
  • 31.08.2020

Темна-претемна ніч. Місто, як завжди, заплющило очі, вимкнувши світло у будинках. Тиша! І в ніякому разі не смій заважати цій тиші. Навіть, якщо тобі не спиться! Навіть, якщо цікавість долає страх, не смій підійматися, щоб зрозуміти, що то за скрипіння дверцят чи потаємне шкрябання під ліжком! Усі ці звуки є ознакою того, що він поряд. Але дуже сильно хвилюватися непотрібно, адже він, загалом, приходить в ніч, з четверга на п’ятницю. Тож, усі інші ночі, можна спати спокійно. Принаймні так вважала Марічка, та на жаль, вона помилилася. Цього разу він прийшов...

Більше
  • 31.08.2020

Рано чи пізно, сонячне небо, все ж таки затьмарюють хмари. Одна за одною, повільно рухаючись у ритмі вальсу, заполоняють небосхил. По переду, білосніжні, пухкі, немов вата, хмаринки, а за ними вже йдуть, більш сердиті, грозові хмари. І ось, нарешті, кап — впала одна краплина на листочок дерева. А за нею іще одна. Неначе навмисно влучають у ціль. Ось вже й на ковток водиці перетворилися. На невеличкому, зеленому листочку, утворилося маленьке море, яким можна втамувати спрагу, хоча й не усім, але от Семі вистачило б. От тільки як залізти на те...

Більше
  • 31.07.2020