Ведмідь та їжак

Жили собі ведмідь та їжак. Добре вони спілкувалися разом. Взимку залягали спати, а навесні раділи сонечку, зеленій траві, ніжному небу. Їжак пригощав яблуками, які приносив кожного дня, а ведмідь — диким медом, ягодами. Солодко жили та одного разу посварилися. Ось як це сталося. Задрімав їжачок у малині, а клишоногий в кущі зайшов та ногою туп-гуп і в їжаковий тулуб. Один реве, інший скиглить. 

— Ти винен!

— Ні, це все ти ! От вже пуста голова, мозку в тебе нема!

— Сам такий, не друг ти мені.

— Не буду с тобою дружити!

І розійшлися у різні боки. Минув тиждень. Ох і довгий же він був! Важко в лісі самому. Засумував ведмідь та і їжаку було не до радощів. А в саду у їжака яблук рясно та пригощати нікого. Згадав друга свого, яблука захопив та думає: «Хоч здалеку на нього подивлюсь». Пішов собі  лісовою стежкою, а назустріч  візок з малиною сунеться. 

— Еге-гей, обережно, їжаку малину везу!

— Мені?

— О, це ти до мене? А я до тебе!

— Дружба?

— Дружба!

Сонечко на небі засяяло яскравіше, а пташки заспівали пісеньку про друзів.

Ведмідь та їжак

Тарасова презентація

Ведмідь та їжак

Агов, маля!

Новіший допис

Надіслати коментар

<-- -->