Похід за щастям
Він оглянув місцевість, у якій жив дракон. Перед світанням зняв із себе лати, набив їх ганчірками й насадив на кілок. Спис, який він придбав у місцевого коваля, прилаштував поруч. Вийшло озброєне опудало.
На іншому березі річки король сховав запасний арбалет, спис та меч. Сонце ще не зійшло, але вранішня зірка увійшла у свої права й стала тьмянішати. Коли вона майже згасла, пролунав звук сурми.
Сонний дракон виліз із печери. Він побачив озброєного лицаря, посунув на нього й спопелив вогнем. У цю мить з кущів вилетіла стріла арбалета й влучила лівій голові у чоло. Вона одразу ж нерухомо обвисла. Чудовисько випалило в кущі вогнем. Але король вже перепливав річку.
Дракон поплив за ним. Плив важкий велетень повільно, а вода навколо шипіла, бо монстр був розпечений. Лише розпечений дракон може плюватися вогнем. Тому вони живуть у печерах — від злив ховаються!
Адальберг Четвертий переплив річку перший, ухопив списа, припнув до поясу меча й знову кинувся у воду. Він стояв по груди у воді, щоб не випустити охололого дракона на берег. Чудовисько спробувало його спопелити. Але у річковій воді воно охололо й спроба не вдалася. Щоб знову вивергати полум’я, дракон мав вийти з холодної води і розігрітися, але суперник перегородив йому шлях.
Почався запеклий бій. Вода не давала королю ухилятися, а він мусив відбивати напади обох голів одразу! Спис зламався й він бився мечем. Свиснув ворожий хвіст. По грудях потекла кров…
Вірний Хап мертвою хваткою вчепився у хвоста. Свиснула стріла арбалета й друга голова немічно повисла. Це стріляв зброєносець. Король заборонив йому вступати в бій, але він таки утрутився.
— Це нечесно! Поєдинок нерівний! — загорлала третя голова дракона! — Прокли…
— Поєдинок рівний! — гукнув Філіп, — у тебе три голови і у нас троє! Твоє прокляття недійсне!
— Ви напали із засідки!
— А ви, шановний, ніколи не нападали із засідок? Поєдинок рівний, клянусь небесами!
— Тоді страхайтеся! — загорлала третя голова, — бо я…бо я… (Філіп поквапливо перезаряджав арбалет, а поранений король ще міг боронитися) ЗДАЮСЯ!
Адальберг знав, що присяги драконів непорушні. То ж швидко узяв дві присяги вірності — собі та зброєносцеві (на випадок смерті від рани). Філіп сяк-так перев’язав рану та спинив кров. Селяни перенесли пораненого до найближчої хижки й побігли до драконової печери. Вивели з неї полонених дівчат та винесли награбовані чудовиськом скарби. Зброєносець дозволив їм забрати золото собі, але зобов’язав за це піклуватися про його пораненого хазяїна та побитого дракона.
