Чарівна казка

Оглавок дев’ятий.
Фінал

Злих чарівників занурили у чарівний сон на сто років. Щоб злі знання за цей час вивітрилися з голови. Чахлик-троянда давав бджолам нектар, з якого вони виробляли цілющий мед. Він збирався на замковій пасіці.
Добродій розчаклував Чахликову смерть і вона по добрій волі стала прибиральницею замку. Без коси вона була не страшна. Але у двір замку їй було заборонено виходити – навіщо лякати Чахлика?
Оборонцям башти було запропоновано вчитися у Школі Добрих Чарівників, але Тимко та тетянка відмовились. Тимко боявся. Що йому заборонять грати у танкові бої. Бо добрий чарівник не може вбивати людей навіть віртуально. Тетянка не уявляла життя без знайомства з Тимком.
Вони домовилися кожен вечір о дев’ятій годині зустрічатися у скайпі. І добрі чари перенесли їх додому.
Хлопець опинився у тому ж парку, з якого його викрали, але вже зимою. Він побіг додому, бо був легко вдягнений.
Коли зайшов у хату, батько ремонтував розетку, мати готувала вечерю. Викрутка випала з татових рук, мама впустила ножа. Вони впали на підлогу одночасно з голосним брязком.
– Тато, мамо, пробачте! – притулився до татових плечей хлопець.
Батьки були щасливі. Але причину відсутності довелося вигадати. Для них та дитячої кімнати поліції.
Мітлу Тимко забрав із собою та поклав до сараю. Мама любила замітати нею двір. Їй «здавалося», що вона лише тримає мітлу в руках, а вона мете сміття з двору сама.