Подорож у країну казок

5

Ворона Каркарона тим часом переходила із одної крамнички до іншої. Накупила вже собі всякої всячини, але все одно ще щось вишукувала в раю для таких, як вона модниць. У її торбинці вже був капелюшок з блискучою стрічкою, та неймовірної краси сережки, а ще червоні, як калина коралі, що дуже пасували до її елегантного чорного вбрання. Також перстеник, браслетик, і новесеньке люстерко. В крамничці, куди щойно зазирнула Каркарона, їй припав до душі чудовий гаманець. Ворона почала його роздивлятися й мимоволі почула розмову продавчині та літньої пані, що розраховувалася біля каси.

— Не може цього бути, — переляканим голосом сказала продавчиня. — Ви впевнені, пані Марто?

— Кажу вам, що бачила його на власні очі, як ото зараз вас, — відповіла поважна пані. — І знаєте, якщо вже він знову тут з’явився, то слід чекати біди.

— О–йо–йой. Варто повідомити охоронцям казкової країни. І як він тільки тут опинився, адже стільки років про нього ніхто не чув і не згадував.

— Нещодавно моя знайома чаклунка розповідала, що він утік із в’язниці. Йому вдалося обманути якось вартових і тепер вештається де хоче. Ось і внас з’явився. Мабуть чигає на необережних містян.

— Перепрошую, — втрутилася Каркарона, — я випадково почула вашу бесіду, шановні пані. Про кого то ви розповідаєте? — не втерпіла ворона, аби не запитати.

— Ой, голубонько, то ми про Викрадача часу. Він нещодавно хитро й підступно обдурив охорону вежі для злочинців, де був ув’язнений і провів багато років, та й утік. Тепер мабуть, як і колись, повернеться до свого злодійкуватого ремесла. Буде красти час у гостей міста, та й мешканців усієї казкової країни. Він дуже лихий. Ото розповідаю, що я щойно бачила, як він заходив у крамничку тітоньки Мелінди.

— Біда! Чула і я колись оповідки про його витівки та злі жарти. Справді потрібно повідомити охоронців, бо він небезпечний. Легко може когось обікрасти, адже всі ходять собі безпечно не чекаючи лиха. А воно ходить поруч. — Забідкалася ворона Каркарона. Мені негайно треба знайти друзів і попередити їх.

— Так–так, — мовила продавчиня, — я вже телефоную охороні.

— Одну хвилинку, ще, — зупинила її Каркарона, — запакуйте мені ось цього гаманця, бо дуже я його вподобала, візьміть монетки.

— Дякую за покупку, завжди рада бачити в нашій крамничці, — відповіла продавчиня, віддаючи вороні придбаний гаманець, а далі пішла телефонувати.

Каркарона вийшла з крамниці й подалася на пошуки Плюха й Дмитрика. Вона дуже хвилювалася, щоб Викрадач часу не випередив її й не пограбував друзів.