Риболовля

Коли Іванкові було 4 роки, батько вперше взяв його з собою на риболовлю. Стояв гарний, сонячний, літній день. Сонечко пригрівало, і все здавалось навколо дивовижним. Річка, з переливами сонячних променів. Узбережжя, наче на світлині якогось райського місця. Одним словом Іванко був в захваті. Його батько тим часом був зосереджений на риболовлі. Він показував синові, як треба тримати вудку, як нанизати хробака на гачок, як розпізнати за поведінкою поплавка, що риба клює. Іванко спочатку уважно слухав, але потім втратив інтерес та грався собі з піском, час від часу вдивляючись як справи у батька. Батько тим часом витяг вже декілька середніх карасів та поклав у заздалегідь підготовлене відро.

Тут підійшли інші рибалки, що ловили рибу неподалечку також. І запитують батька: “Агов, друже, ти бачиш, що навколо робиться?” Він здивувався такому питанню та перепитав, що саме вони мають на увазі. “Подивись, що робить твій син”, — посміхались вони. Іванко тим часом відпускав рибу з відра у річку. Батько плеснув руками, зазирнув у відро. Там була тільки вода. Всю ту рибу, що він зловив, Іванко випустив до річки. Посміхнувся, обійняв Іванка і попросив його так більше не робити, а натомість пообіцяв на вечерю карасів в сметані.