Казка про викраденого дракона

Фруктовий лід виявився нічим не гіршим від морозива. Дракончик запхнув солодку льодяну паличку собі за щоку і ледь не поперхнувся від несподіванки – у вікно на нього дивилась сердита драконяча морда. Це був тато нашого дракончика, який мав дуже незадоволений вигляд.

–  Ось ти де! – сказав він. – А ми з мамою вже усі ліси обшукали! Я навіть з лісовою відьмою посварився! А ти тут з принцесою граєшся!

–  Мене викрали! Я нічого не міг вдіяти! – відповів дракончик і на всякий випадок сховався під стіл.

–  Ти хочеш сказати, що тебе викрала ця маленька дівчинка? – здивувався тато-дракон та ретельно придивився до принцеси. Але вона виглядала такою милою та сердешною, що ліпше було повірити, що дракончика викрали пірати на летючому кораблі,  ніж вона. Тому тато-дракон не повірив своєму синові.

–  Тебе покарано! – сказав він. – Негайно пішли додому!

Дракончик тихенько виліз з-під столу, помахав принцесі на прощання та пішов з палацу. Тут серце принцеси не витримало.

–  Стійте! – сказала вона. – Так, це я викрала Вашого сина. Будь-ласка, не карайте його. Він дуже гарний полонений! Дозвольте йому завтра знов прийти до мене та погратись!

–  Ні, його покарано, – відповів тато-дракон.

–  Тоді, хай приходить, як мине покарання! Будь-ласка! – попросила принцеса.

–  Люба моя, коли мине покарання, ти вже матимеш онуків, – відповів тато-дракон.

Бідолашній принцесі не залишалось нічого робити, як голосно заридати на увесь палац.  Чесно кажучи, вона це добре вміла.

Більш всього на світі тато-дракон не любив слухати, як ридають принцеси. Гіршого на світі просто не було. Він затулив вуха, але земля тремтіла від схлипів та сліз, пролитих принцесою.

–  Добре, добре! Він прийде завтра о другій! І лише на півгодини! – закричав тато-дракон. – Припини плакати!

–  Ура! – зраділа принцеса, яка миттю припинила ридати.

–  Ура! – закричав дракончик. – Тільки завтра моя черга тебе викрадати!

–  Добре! – погодилась принцеса. – Тільки обов’язково приходь! Я чекатиму!

Покараний, але щасливий, повертався дракончик додому. Завтра він викраде справжню принцесу! Тато з мамою обов’язково ним пишатимуться! І ніхто більше не думатиме, що він маленький і нічого не вміє.