Дідів півник та бабина курочка

Слуга погодився, і зайшли ведмідь з півником у хлів. Півник скочив на перекладнику, що висіла під стелею, а ведмідь приступив до роботи. До ранку не залишилося жодного живого вола.

Рано-вранці тільки зазоріло, вилетів півень за ворота під самим царським вікном і заспівав:

—    Кукуріку, я тут, світлий царю!

Тепер уже справді розізлився цар. Йому снився чарівний сон, а півень розбудив його.

—    Замкни цього півня, коли ні, то накажу замкнути тебе до в’язниці! — каже цар слузі.

—    Замикали ми вже того півня й до курника, і до стайні, і до хліва. Та він усе тікає! Що з ним робити зараз?

—    Замкніть його до казни. В казні ковані двері, звідти не втече! — наказав цар.

Замкнули півня до казни. Всю ніч там півень орудував. Всі гроші поклював, всі коштовності поковтав. Не залишилося в казні й ламаного крейцера.

Рано-вранці півень вилетів надвір через віконну решітку, стрибнув на царські ворота й кукурікає:

—    Кукуріку, будь здоровий, світлий царю!

—    Піймайте того півня й відрубайте йому голову! — лютував цар.