Дідів півник та бабина курочка

Ідуть двоє, попереду півень, за ним ведмідь. Про­йшли один ліс, пройшли другий, пройшли і третій. У чет­вертому лісі, біля самих полонин, зустрічають вовка.

—      Куди йдеш, півнику, з моїм вуйком?

—      Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на служ­бу найматися! — відповідає півень.

—      Візьміть і мене з собою. На полонині нічим по­живитися, вівчарі пильно вартують овець! — каже вовк.

—      Що ж, коли просишся, ходи! Ставай третім!

Ідуть втрьох: півник, ведмідь і вовк. Перейшли поло­нину, подалися одною яругою^**, другою, третьою. В четвер­тій ярузі зустрічають лисичку.

—      Куди ти, півнику, з вуйком ведмедем і братом вов­ком ідеш? — питає лисиця.

—      Прогнав мене дід, іду я до світлого царя на служ­бу найматися.

—      Візьміть і мене! В селі люди замки на всі курники повішали, гусей, качат позамикали. Доведеться з голо­ду помирати! — скаржиться лисиця.

—      Ставай четвертою! — мовить півник. — Будеш у нашому гурті.

Ідуть вже четверо: півник, ведмідь, вовк і лисичка. Перейшли гори, перейшли ріки, поля й ниви. Коли бачи­ли садиби, обминали їх, щоб не потрапити людям на очі. Нарешті дісталися до царських палат.