Різдво прийшло до нас

Матуся покликала дівчинку до вікна:
– Дивися, доцю, перша зірка зійшла!
Маленька вже добре знала, що це означало: можна було б сідати вечеряти. Тим більше, що на столі вже давно красувалась макітра з кутьою, яку вони ще зранку вдвох з мамою почали готувати.
І хоча Іринці було всього чотири рочки, дівчинка старанно перебирала горіхи і намагалась розтерти мак.
А тепер можна було вже і вареники та картоплю викладати на стіл, не забувши до них виставити грибну підливу та юшку.
Ох і сильно любила маленька Іринка грибну юшку, особливо з тих білих грибів, які бабуся у Карпатах збирала, адже в них був кращий смак, а аромат по цілій кухні розносився. От тільки багато їй пити не дозволяли. Мама ж лікар, тому й постійно нагадувала доці, що гриби важкі на шлунок.
Компот і рибка першими поставились біля куті. Та й свічечку біля образів уже запалили.
Згодом сіли вечеряти.
Іринці все нетерпілось закінчити їсти кутю та вареники!
Вона крутилась і вертілась за столом, бо і чекала своїх двоюрідних братів, і хвилювалась перед своєю першою колядою.
Хлопці не забарились, і вже через якусь годинку на порозі почулось дитяче:

Нова радість стала,
Яка не бувала.
Над Вертепом звізда ясна
На весь світ засіяла…

А поки Іринка одягалась, хлопці продовжували:

Я маленький хлопчик
Вилізу на стовпчик,
На сопілку граю
Ісуса прославляю.

Іринчина мама не встигла винести дарунки колядникам, як дочка її ледь не збила з ніг у коридорі. І юрба маленьких колядників висипала на вулицю.
Діти ходили від хати до хати, прославляючи народження Христа і промовляючи:

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з маком паляниця.
А без маку не така –
Дайте, дядьку, п’ятака.

А небо все густіше вкривали яскраві зірочки.
Іринці якось матуся розповідала, що це віконця, через які ангели спостерігають за людьми.
Через якийсь час у невеличкому селі не залишилось жодної хатинки з засвіченими вікнами, де не побували малі колядники.
Діти поділили гостинці та гроші і порозходились по своїх домівках.
Вистачить на місяць на цукерки!
Іринка прибігла додому, швиденько розповіла мамі, хто що дав і пішла спати.
Завтра вона не піде колядувати, бо ходитиме Вертеп. А їй так подобалась ця вистава.

Автор – Марія Солтис-Смирнова.