Як лисичка Івана-баштанника зробила царевичем

У якомусь-то царстві, у якійсь державі жив собі багатий пан. Знадобився тому панові наймит,— нікому було сви­ней пасти. Посилає пан прикажчика шукать свинаря.

—    Тільки,— каже,— з такою умовою, що, як вибуде рік, то дам йому шмат поля на рік, а не вибуде, то нічого не плачу́.

Пішов прикажчик по селу, розпитує:

—    Чи нема де якого нетяги?

—    А там і там,— кажуть,— живе дуже убогий пару­бок,— він піде.

Ото й найняли того парубка. Вибув він рік, і дали йому шмат поля.

Іде парубок від пана та й думає: «Служив я,— ду­має,— рік, вислужив шмат поля. Що мені з ним роби­ти?» Думав-думав: «Посію баштан… чи не розбагатію?» Думав-думав: «А чим же я,— каже,— те поле виорю, що в мене ні волів, ні плуга?..» А далі й надумав: «Піду до пана». Приходить:

—    Пане,— каже,— любий пане,— каже,— милий! Служив я у вас рік, вислужив шмат поля, та нічим мені зорать його. Чи не зорали б ви мені? Я б уже вам від­робив.