Кума смерть

У сім’ї одного бідного чоловіка народилася перша дитина. Ходив він по селі і не міг знайти кума, бо був дуже бідний. Усі знали, що він не мав що дати їсти, і не хотіли йти до нього за кумів. Дитина лежить нехрещена, а мати через це не має права вийти з хати. Навіть до керниці за водою не має права вийти. Вона знов посилає чоловіка: — Іди шукай кумів.

Він знову ходив по селі, питав, просив, і ніхто не хотів іти. Вертається він додому і здибує чужу бабу. Та баба питає:
— Куди ти ходив?
— Ходив шукати когось у куми. І не знайшов.
— Іди додому і скажи жінці, хай пополоще і висушить пелюшки. Я зараз буду в тебе.

Жінка пополоскала пелюшки, висушила їх і чекає. Приходить та баба.
— Все готово?
— Готово.
— Давай дитину. Замотує мати дитину в пелюшки і дає кумі. І понесла кума дитину до попа хрестити. А чоловік із жінкою дома говорять: «Як прийде кума з церкви, що їй дати на обід? У нас лиш трошки муки в хвостику мішка». Посилає жінка чоловіка до сусіди, і сусіда дав кілограм кукурудзяної муки. «Ти маєш мені за це відробити»,— каже.

Зварила хазяйка мамалиґу, а тут і кума з дитиною приходить. Сідають за стіл, починають обідати, і питає кума:

— Куме, ви знаєте, що я за одна?
— Ви — кума.
— Кума то кума, але я — Смерть. Та не бійтеся мене. Я вам допоможу, і ви будете багаті. Я зроблю з вас першого лікаря. Підете до сусіди, у нього хворий хлопчик. Як прийдете і побачите мене в ногах того хлопчика, то скажіть, хай скупають його в теплій воді, і все буде добре. І ми ще багато будемо ходити по слабих. Як я буду сидіти в ногах слабого, то де значить, що він буде жити. Беріться його лікувати. А як побачите, що я сиджу в головах, то знайте, що він не буде жити, і зразу кажіть людям, хай готують дошки на труну. І як я буду сидіти коло якого слабого, то лиш ви мене будете бачити, більш ніхто.

Пішов чоловік до сусіди, у якого був хворий хлопчик. Зайшов, подивився, а Смерть, його кума, в ногах слабого сидить. Він каже батькам хлопчика: — Загрійте купіль, обмийте його, і він встане. Вони так і зробили, і хлопчик поправився. «Лікар» пішов додому. А за ним іде вилікуваного хлопчика тато і несе плату — муку, м’ясо, гроші.
— За що це ви мені принесли?
— За те, що вилікували мого сина.

І прийняв чоловік плату. Зачув він, що десь далі хворіла жінка. Його ніхто не кликав, він сам пішов туди. Дивиться, кума в ногах слабої. «Дайте їй теплого і зробіть купіль. І вона видужає». Так і було, слаба встала. Той чоловік теж добре заплатив йому. На третій день чує він, що захворів один чоловік. Іде наш «лікар» і туди. Дивиться — Смерть у головах сидить. — Шукайте дошки, бо помре, — сказав він і пішов. А слабий умер.

Далі вій уже не ходив сам по слабих, його кликали. І куди він не приходив, скрізь сиділа кума. Як сиділа в ногах, він «лікував» слабого, як у головах — казав, що помре. Люди добре платили йому, і він дуже розбагатів. І захворіла дочка в царя. Сказали цареві, що є такий лікар. Присилає цар карету і дванадцять козаків на конях.
— Тут живе лікар?
А він злякався та й каже:
— Я не лікар.
— Нам сказали, щоб ми тебе живого привезли до царя.

Сідає він у карету і їде до царя. Привезли його. Як побачив він, що така велика варта стоїть з оголеними шаблями, то подумав: «Тут я пропав, бо тут моя кума не пройде. А без неї я нічого не вартий». Кажуть цареві: — Приїхав той лікар. — Підніміть шаблі, хай він зайде. Підняли козаки шаблі, і він зайшов. І прийшов у палац до царя.

— Ви лікар?
— Я не лікар. Мене обрали лікарем.
— У мене хвора дочка. Три роки лікую і не можу вилікувати.
— Де вона лежить?
— У сусідній кімнаті, — каже цар.

Зайшов він у кімнату, а там стіни такі світлі, що від них видно, як удень. Хвора лежить на ліжку. Він подивився — кума в ногах! — Зробіть ванну з рум’янку, — каже він цареві, — скупайте хвору, і вона встане. Скупали — і царівна одужала. Убралася вона і помаленьку вийшла в сад гуляти.

— Чим тебе нагородити? — питає цар «лікаря»
— Нічим, мені нічого не треба.
— Я дам тобі половину держави.
— Мені не треба, бо я неграмотний.
— Я дам тобі карету золота.
— Як дасте золото, то добре.

Насипали йому карету золота. Наказує цар тим козакам: — Відвезіть його туди, де взяли. І не залишайте по дорозі карету, а то бандити пограбують його. Як відвезете, то візьміть розписку, щоб я знав, що ви довезли його щасливо. Їдуть вони через ліс. А в тім лісі якась хата і в ній світиться.
— Станьте,— каже «лікар».
— Куди ж ти хочеш іти? — питають козаки.
— До тої хати.
— А як там бандити? І тебе вб’ють? Що ми тоді будемо казати цареві?
— Пустіть, не вб’ють.

Заходить він до тої хати, а козаки зостались надворі. Зайшов, а там його кума. У хаті повно засвічених свічок. Одні лиш загорілися, другі до половини згоріли, треті догоряють зовсім.

— Чого ви, куме, сюди прийшли? — питає Смерть.
— Бо я розбагатів, о! І він показав, що розбагатів по саму шию.
— Не треба було вам, куме, сюди приходити.
— Я прийшов сюди, бо хочу все знати. Скажіть мені, чого ці свічки тут горять?
— Куме, я хотіла б, щоб ви про це не знали.
— Розкажіть мені, що значать свічки, котрі лиш засвітилися?
— Це на світ народилися нові люди.
— А ті, що до половини догоріли? — Це люди половину віку прожили.
— А ті, що догоряють? — Тим людям вік кінчається.
— Тепер, кумо, покажіть мені, котра свічка моя.
— Я б не хотіла казати, куме, але як ви так хочете, то скажу. Ідіть додому і шукайте дошки — ваша свічка догоряє.

Приїхав він додому. Та йде до коваля і замовляє колиску на пружині. Коваль зробив ту колиску, приносить, а він уже слабий. — Забийте, — каже, — у стелю кілок і почепіть коляску на нього. А мене покладіть у колиску. Поклали хворого в колиску, він розплатився з ковалем, і той пішов.

Лежить у колисці слабий і бачить, іде Смерть, кума його. Заходить у хату та й іде просто до його голови. А колиска на пружині. Він торкнув ногою, колиска повернулася, і баба залишилася в ногах. Іде баба знову від ніг до голови, а він знов ногою торкнув, але баба вхопилася за колиску і перебирає руками, підступає до голови. Він хотів ще раз повернути колиску, але вже не зміг.

А Смерть каже: — Куме, крути — не крути, мусиш умерти.

Нісохлюпчики й веселка

Нісохлюпчики й веселка

Розумний кравчик

Розумний кравчик

Новіший допис
<-- -->