Як миша віддячила леву

Дрімав собі лев спокійно під деревом в лісі. Нараз над­бігла миша і побігла по нім.

Збудився лев і рикнув страшно із злості, що його збу­дила миша, зловив її в лапи і держить.

—   Як ти сміла мене будити? — гукнув громовим голо­сом на перестрашену мишу.— Заплатиш мені за те жит­тям своїм!

—   Ах, пане мій і царю,— сказала покірненько пере­страшена миша,— даруй мені тую провину… що тобі при­йде з моєї смерті? Будь милостив, даруй мені життя, а я тобі за те колись відплачуся!

Засміявся страшний лев на таку бесіду миші і ска­зав:

—   Ти дрібна, дурна… І як же ти мені можеш відслу­житись? Іди до своєї діри! Марш!

І пустив на волю.

Незадовго потім попався лев у сіті з реміння і шнурів, котрі люди па нього були наставили. Лев шарпався, злос­тився, але сітей порвати не міг.

Заричав із злості сильно.

Рик той зачула миша — та сама. Пізнала голос лева. Біжить і каже:

—   Чекай, царю мій і пане мій, я тебе вирятую!

Побігла, закликала з п’ятдесят других мишей, свояків своїх, дітей і внуків, і каже:

—   Гризіть сіті, і я буду гризти!

Кинулись миші з гострими зубами на сіті і давай гриз­ти! Гризуть, аж хрупотить. Не минула годинка — сіті були розгризені, і лев став знов вільний. Подякував мишці і пішов поважно в ліс.