Якось бігла лисичка по лісі, коли бачить будиночок стоїть. Та такий гарний, такий яскравий, що вирішила вона зайти й познайомитися. Підійшла вона ближче, дивиться, а дверей немає. Обійшла вона його зліва на право, а потім з права наліво, а дверей так і не знайшла. Здивувало це її, от вона і побігла новиною з іншими звірами ділитися. Біжить-біжить, бачить, а на зустріч їй вовк. Підбігла вона до нього, та й каже: — Уявляєш, в нашому лісі гість з’явився, який живе у гарному будиночку. Я хотіла зайти, познайомитися, та дверей так і не...
Казки для дітей
Шестирічного Макара, онука бабці Алевтини, знав кожен на селі. Навіть коти та собаки. Кури та качки. Бо за вдачею хлопчик був ще той бешкетник. Винахідливий, говіркий і безстрашний. Що не день – то нові витівки. То молоденьке деревце ненароком зламає, то на городі недозрілі гарбузи палицею потовче, то сусідських каченят на ставок зажене. Мовляв, плавати їх навчає. Отаке неслухняне було дитя. Але бабця не карала його за те. Як-не-як, єдиний онук. Та й гостював хлопчик у бабці лише влітку. Проте накапостить за цілий рік. І як не повчала бабуся Алевтина ...
В парку була пізня осінь. Нерухомі дерева, на яких залишилося ще кілька десятків листків, здавалося, перетворилися на стовпи. Хоч ще не була зима, але холод настав січневий. Раптом повіяв сильний вітер, порушуючи спокійну ідилію того вечора. Частина листя з дерев злетіла. З одного листка, який не долетів ще й до землі, почала вимальовуватися якась постать. Вона швидко збільшувалася у розмірах, доки не стала високим темноволосим чоловіком. — Цікаво, куди мене занесло цього разу, — пробурмотів він, оглядаючись довкола. Невдоволено оглянув дерева, кущі і промовив: — Що за огидний парк! Безлюдний?.....
Казка-фентезі Біжить ріка, Шумить вода, Перемовляються ліса, Спокійно мирно навкруги, Німіють в захваті луги – Божественна краса! Полинем з Вами ми сюди, Щоби знайти скарби, Та не прості й не золоті І не для розваг узагалі, А для душі. Полинем з Вами ми сюди В оці діброви і гаї Де так співають солов’ї! Щоб ближче стати до природи, Замилуватися в красі, скупатися в росі. В оцих Поліськиїх лісах Серед боліт і трав Жила красуня неземна, А з нею жив і Граф. Була весела і смішна Ця пара лісова! Красуня в...
В одній далекій країні жила дівчинка з мамою і татом. Батьки дуже любили свою донечку і купували для неї все найкраще. Дівчинка завжди отримувала все, що бажала: найновіші моделі смартфонів, планшетів, ноутбуків, дорогі іграшки. Батьки ні в чому не відмовляли дитині. Але з кожним днем дівчинка ставала роздратованішою, нетерплячою і засмученою. Минали дні, стан дівчинки погіршувався. Вона не всміхалася, відмовлялася від їжі, її більше не тішили дорогі речі. Занепокоєні батьки викликали до доньки різних лікарів, але ті не знали причини такої поведінки дівчинки. З відчаю батьки почали шукати різних цілителів....
У Антарктиді є одна сім’я котиків. Тато, мама, бабуся, дідусь. Вони дуже хотіли собі дитинку. — Хоч би одну дівчинку, будь ласка — щодня казала мама КіКі. — Ми не знаємо поки що хто там. — казали лікарі. І одного дня стався зворушливий момент. Мама народила дівчинку. — Яка ж ти мила! — сказала мама. — Я твоя мама! А це твій тато! — Давай буде, буде. Ммммммммммммммм… О! Молочко. Того дня Молочко з усіма познайомилася. Думаєте, що котики не виживуть. Ха! Вони зимові коти. І одного разу вона гуляла...
Колись дуже-дуже давно, за горами і морями розкинулася земля, на якій нічого не росло. Жили на цій землі Злий Вітер, Пекуче Сонце і Сильний Мороз. Вони вважали що це їхня земля і нікому не дозволяли там жити. Але одного дня з землі проросло маленьке деревце. Розкричався Злий Вітер: — Я подую на нього! Воно зломиться і не буде нам заважати. Скільки не дув злий вітер, але зламати його не вдалося. Стовбур деревця виявився достатньо міцним. Тоді сказало Пекуче Сонце: — Я його висушу і воно не буде нам заважати! Як...
За вікном грудень. Вже зима, але снігу ще нема. Тому й не віриться, що зовсім скоро Новий рік. Проте «Ялинковий ярмарок» нагадує про свято. Безліч ялинок: великі і маленькі, пухнасті й не дуже стоять рядком. Серед них була Ялинка — мудра деревинка. Вона стояла поруч з іншими і дивилась на перехожих. Хто ж її обере? Навкруги було дуже шумно: машини ганяли одна за одною, стояв гуркіт. Це було так незвичайно. Вона виросла в тиші, в далекому лісі, де іноді співали птахи, а вітер навівав тугу. Повз проходили мати з дівчинкою....
Наближався Новий рік, а справи були кепські. Мама втратила роботу, і в кінці року знайти її було важко. А потім ще свята затягнуться на два тижні… Грошей в сім’ї обмаль, та мама в борги не хотіла залазити перед Новим роком (потім весь рік будеш в боргах)… Ці всі обставини пригнічували Оленку, і настрій у неї був зовсім не святковий… Оленка була ученицею 5-го класу. Вона мала хвилясте біляве волосся, великі сірі очі і довгі вії. Навчалася Оленка добре, була старанною ученицею, співала в шкільному хорі. Дзвінкий, ніжний, наче срібний дзвіночок,...
Жив був один юнак, який дуже полюбляв годинники. Батько його був годинниковим майстром, дід також займався цим ремеслом. Тож це в них було спадковим. За всі часи, в їхньому будинку назбиралася величезна купа різних годинників. Деякі з них були полагоджені, деякі використовувались як запчастини для інших. Ті, що працювали висіли на стінах, а ті, що вже були несправними були розкидані по всьому будинку. Такий безлад був де не ступи, повсюди годинники. От і вирішив він щось з цим робити. Викидати все на сміття якось не хотілося, адже ці годинники ще його дід почав збирати, до того ж...